Нові правила для ВПО: що змінить закон і чому він ще не гарантує житла та виплат

ТОП — 10 змін для ВПО: що вони дають і чого не вирішують

У підсумку закон містить як цілком конкретні нововведення, так і норми, практичне значення яких поки складно оцінити. Заміна довідки ВПО на електронний витяг, створення особистого кабінету та заборона окремих пенсійних обмежень можуть безпосередньо спростити життя переселенців.

Натомість найважливіші для людей питання — кому і скільки виплачуватимуть, як оцінюватимуть потреби, коли надаватимуть житло та за яких умов зніматимуть з обліку — закон остаточно не врегулював. Відповіді мають з’явитися у постановах Кабміну, рішеннях місцевої влади та бюджетах. Тому кожну з основних змін варто розглядати разом із тим, що вона реально дає ВПО і які проблеми залишає нерозв’язаними.

1. Замість довідки ВПО видаватимуть витяг із бази

Після набрання законом чинності документом про взяття людини на облік як ВПО стане витяг із Єдиної інформаційної бази даних. У ньому зазначатимуть факт внутрішнього переміщення та фактичне місце проживання переселенця.

Витяг можна буде отримати в паперовій або електронній формі — обидві матимуть однакову юридичну силу. Раніше видані довідки ВПО залишаться чинними, тому переоформлювати їх не потрібно. За бажанням довідку можна буде замінити витягом.

Це одна з найбільш конкретних змін нового закону: людині не доведеться повторно підтверджувати вже набутий статус лише через зміну форми документа.

2. З’явиться електронний кабінет ВПО

Через електронний кабінет переселенці зможуть переглядати інформацію про себе, що міститься в Єдиній інформаційній базі даних про ВПО. Систему мають інтегрувати з іншими державними інформаційними ресурсами.

На думку виконавчого директора ГС «Коаліція «На лінії зіткнення» Андрія Грудкіна, електронний кабінет і спрощення оформлення статусу є одними з небагатьох нововведень, які можуть дати швидкий практичний результат.

«Єдине, що зупиняє назвати цей закон повністю косметичним, — електронний кабінет ВПО та дерегуляція під час оформлення статусу. Є сподівання, що е-кабінет стане новою „Дією“ для переселенців. Добре й те, що прибрали безглузді ксерокопії довідок: тепер адміністратор ЦНАП може отримати дані з реєстру замість того, щоб вимагати їх від людини», — зазначає експерт.

Водночас цифровізація спрощує доступ до інформації, але сама собою не забезпечує людину житлом, виплатами чи соціальними послугами. Результат залежатиме від того, які можливості з’являться в електронному кабінеті та як він взаємодіятиме з іншими державними системами.

3. Потреби ВПО оцінюватимуть індивідуально

Органи влади мають враховувати потреби конкретної людини або родини в житлі, працевлаштуванні, соціальних послугах, лікуванні, реабілітації, догляді та інших видах підтримки.

Це має змінити сам підхід до допомоги: замість однакового набору послуг держава повинна визначати, чого потребує конкретна родина та наскільки ці потреби вже задоволені.

Проте закон не пояснює, як саме проводитимуть таке оцінювання. Невідомо, які доходи, майно та життєві обставини враховуватимуть, які документи потрібно буде подавати та як результат впливатиме на доступ до допомоги.

Усі ці правила має затвердити Кабмін. Від урядового порядку залежатиме, чи стане оцінювання способом підібрати людині необхідні послуги, чи перетвориться на додаткову перевірку для отримувачів допомоги.

4. Допомога на проживання залишиться, але її розміру закон не гарантує

Новий закон закріплює право ВПО на цільову допомогу на проживання. На ці кошти не можна буде звертати стягнення для погашення боргів у межах виконавчого провадження.

Водночас у законі немає мінімального розміру допомоги, гарантованої тривалості її виплати та чіткого переліку людей, які матимуть на неї право. Умови призначення, категорії отримувачів і суми, як і раніше, визначатиме Кабінет Міністрів.

Тому після 22 жовтня виплати не поновлять автоматично всім переселенцям, які втратили їх через попередні обмеження. Не означає ухвалення закону й автоматичного збільшення розміру допомоги — для цього потрібне окреме рішення уряду та відповідне фінансування.

5. Створять систему житла, але реєстр не означає готових квартир

В окремій інформаційно-аналітичній системі збиратимуть відомості про державні, комунальні та, за згодою власників, приватні об'єкти, які можна використовувати, реконструювати або переобладнати для проживання переселенців.

Інформацію планують відображати на інтерактивній мапі. Через електронну систему ВПО також зможуть подавати заяви на отримання житла.

Для визначених урядом категорій переселенців строк безоплатного проживання у тимчасовому житлі не обмежуватимуть під час воєнного стану та протягом шести місяців після його завершення.

Однак внесення будівлі до системи ще не означає, що в неї можна одразу заселитися. Об'єкт необхідно обстежити, відремонтувати, під'єднати до комунікацій, облаштувати та надалі утримувати.

Закон не визначає, скільки людина може чекати на житло, як формуватиметься черговість і яку альтернативу їй запропонують у разі виселення. Необмежене безоплатне проживання також стосуватиметься не всіх ВПО, а лише категорій, які пізніше визначить Кабмін.

Саме житло виконавчий директор ГС «Коаліція «На лінії зіткнення» Андрій Грудкін називає головним питанням, на яке переселенці так і не отримали відповіді.

«Люди чекають саме цього. Можна хоч десять разів, як молитву на ніч, казати слово „інтеграція“, але це не змінить реальності, в якій люди віддають останнє, щоб орендувати хоча б якесь окреме житло для себе, дітей і батьків», — наголошує він.

Новий закон також не врегульовує компенсації за житло на тимчасово окупованих територіях. Він передбачає облік нерухомості, тимчасове проживання та участь ВПО у житлових програмах, але не створює механізму компенсації за помешкання, доступ до яких власники втратили через окупацію.

Окреме питання — безпека інтерактивної мапи. У системі планують розміщувати відомості про розташування об'єктів, їхні фотографії та відео, кількість мешканців і вільних місць. Публікація точних адрес місць компактного проживання людей під час війни може створювати додаткові ризики.

Закон забороняє оприлюднювати інформацію з обмеженим доступом, але не встановлює окремих правил для прифронтових територій і місць проживання вразливих категорій населення.

Отже, система може допомогти побачити наявний житловий фонд і подати заяву онлайн. Але вона не гарантує, що кожна ВПО отримає квартиру або кімнату у визначений строк.

6. Для ВПО заборонять окремі пенсійні обмеження

Умови призначення, виплати, перерахунку пенсії або переведення на інший її вид для ВПО не повинні містити додаткових вимог порівняно із загальним порядком.

Держава також має вживати заходів для своєчасної виплати пенсій переселенцям і погашення заборгованості, зокрема за судовими рішеннями.

Таким чином закон закріплює важливий принцип: факт внутрішнього переміщення не повинен бути підставою для особливих перевірок чи обмежень пенсійних прав. Водночас документ не визначає окремого механізму та строків погашення вже накопиченої заборгованості. Практичний результат залежатиме від подальших рішень уряду і Пенсійного фонду.

7. З обліку зніматимуть за новими правилами

ВПО зможе самостійно подати заяву про зняття з обліку, повернення до покинутого місця проживання або виїзд за кордон на постійне проживання.

Без заяви людини з обліку зможуть зняти, зокрема, у разі:

• неповідомлення про повернення додому;

• перебування за кордоном понад 90 днів поспіль або понад 180 днів сукупно протягом року;

• подання завідомо неправдивих відомостей;

• набрання чинності обвинувальним вироком за визначені законом злочини;

• відновлення умов для безпечного, добровільного та гідного повернення;

• смерті людини або оголошення її померлою.

Про зміну місця проживання або повернення додому потрібно буде повідомляти уповноважений орган чи ЦНАП протягом 30 календарних днів.

Одразу декілька підстав для зняття з обліку потребують додаткового пояснення.

Перелік поважних причин тривалого перебування за кордоном встановить Кабмін. Від нього залежатиме, чи зможуть зберегти статус люди, які лікуються, навчаються, доглядають за родичами або перебувають під тимчасовим захистом. Сам виїзд за кордон не завжди означає, що наслідки переміщення подолані: житло людини може залишатися окупованим або зруйнованим.

Не менш важливим буде порядок визначення можливості безпечного повернення. Закон не пояснює, чи враховуватимуть стан конкретного житла, мінну небезпеку, наявність води, електрики, медичних закладів і транспорту.

Самої деокупації території може бути недостатньо для реального повернення людей. Крім того, міжнародні стандарти передбачають не лише повернення додому, а й можливість інтегруватися за новим місцем проживання або переселитися до іншої частини країни.

Дискусійною є і можливість втрати статусу через обвинувальний вирок за злочини проти основ національної безпеки або виправдовування російської агресії. Статус ВПО підтверджує факт вимушеного переміщення, який не зникає після вироку. Закон при цьому не розрізняє тяжкість правопорушення, вид покарання, строк обмеження та наявність погашеної судимості. Разом зі статусом людина може втратити доступ до житлових і соціальних програм.

8. Діти, народжені після переміщення батьків, не отримуватимуть статус автоматично

Дитина, яка народилася після переміщення одного або обох батьків, не вважатиметься внутрішньо переміщеною особою, оскільки сама не виїжджала з окупованої або небезпечної території.

Водночас така дитина народжується в родині, яка могла втратити житло, майно та можливість повернутися додому. Закон зазначає, що народження дитини мають враховувати під час надання підтримки батькам, але не встановлює конкретних гарантій.

Тому доступ таких дітей до місцевих програм, безоплатного харчування, оздоровлення та інших видів допомоги залежатиме від майбутніх урядових і місцевих рішень.

Довідки ВПО, оформлені дітям до набрання новим законом чинності, залишаться чинними. Проте застосування нових правил до таких родин також може потребувати додаткового роз’яснення уряду.

9. ВПО зможуть впливати на життя приймаючої громади, але зв’язок із рідною громадою не врегульований

Переселенці зможуть користуватися формами місцевої демократії за фактичним місцем проживання — брати участь у громадських слуханнях, консультаціях та місцевих ініціативах.

При органах влади та місцевого самоврядування можуть створювати ради ВПО й інші консультативно-дорадчі органи. Їхні рекомендації будуть обов’язковими до розгляду органом, при якому створено відповідну раду.

На думку виконавчого директора ГС «Коаліція «На лінії зіткнення» Андрія Грудкіна, законодавці знову зосередилися на інтеграції ВПО за новим місцем проживання, хоча право переселенців брати участь у житті приймаючої громади вже передбачене законодавством про місцеве самоврядування. Тому повторення цієї норми саме собою не створює для людини принципово нових можливостей.

Натомість окремого механізму збереження зв’язку переселенців із громадами походження закон не передбачає. Особливо важливим це є для жителів окупованих міст і сіл. Зв’язок із рідною громадою стосується не лише ідентичності, а й майна, документів, участі у прийнятті рішень та можливого повернення після деокупації.

Закон прямо не позбавляє ВПО такого зв’язку, але й не визначає, як його підтримувати, поки громада окупована, а її жителі розпорошені по Україні та за кордоном.

10. Підтримку надаватимуть від евакуації до повернення, але виконання залежатиме від громад

Закон окремо визначає підтримку ВПО під час евакуації, адаптації, інтеграції, повернення до покинутого місця проживання та реінтеграції. У разі повернення людина зможе отримати одноразову допомогу, розмір і порядок виплати якої встановить Кабмін.

Таким чином держава вперше намагається охопити майже весь шлях переселенця — від виїзду з небезпечної території до облаштування на новому місці або повернення додому. Проте основну практичну роботу закон покладає на місцевий рівень. Громади мають оцінювати потреби ВПО, вести житловий облік, облаштовувати місця тимчасового проживання, надавати соціальні послуги та інформувати переселенців.

Частину тих самих повноважень отримують місцеві державні адміністрації. Водночас закон не завжди чітко розмежовує, хто має ухвалювати конкретні рішення та забезпечувати їх фінансування.

Окремої гарантованої субвенції на виконання всіх нових завдань документ не передбачає. Ще під час розгляду законопроєкту Міністерство фінансів зауважувало, що до нього не подали необхідних розрахунків і не визначили джерела додаткових коштів.

Тому рівень підтримки може відрізнятися залежно від спроможності приймаючої громади. Одна матиме вільні приміщення, фахівців і міжнародних партнерів, інша — лише нові обов’язки без достатніх ресурсів.

Невизначеною залишається і роль військових адміністрацій населених пунктів. Закон не пояснює, хто має системно працювати з розпорошеними жителями окупованих громад, як адміністрації громад походження взаємодіятимуть із приймаючими громадами та хто готуватиме повернення людей після деокупації.

Для Донецької та Луганської областей, де значна частина громад окупована або перебуває в зоні бойових дій, це може стати однією з головних проблем під час реалізації нового закону.