Студенти в 20 країнах й освіта для молоді з ТОТ: як розвивається університет ім. Даля з Луганська після кількох релокацій через війну

Повномасштабна війна стала для Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля черговим випробуванням на стійкість. Після втрати Луганська у 2014 році університет відновив роботу в Сіверськодонецьку, однак у 2022-му знову змушений був евакуюватися через бойові дії та руйнування інфраструктури.

Сьогодні студенти й викладачі університету навчаються та працюють у різних містах України й за кордоном, а освітній процес значною мірою відбувається онлайн. Попри втрати, релокацію та розпорошеність академічної спільноти, університет продовжує готувати фахівців і адаптувати освітні програми до нових реалій війни та майбутньої відбудови країни.

Виконувач обов’язків ректора університету Олексій Целіщев розповів в інтерв'ю журналістам «Вчасно» про те, як навчальний заклад пережив дві релокації, як вдається зберігати спільноту студентів і викладачів у різних країнах, які спеціальності нині обирають абітурієнти та яку роль університети Донбасу можуть відіграти у відбудові регіону після деокупації.

— Як повномасштабна війна змінила роботу університету та життя студентів і викладачів?

— Повномасштабна війна перевернула все догори дном, але не зламала суті університету, як осередку знань і надії. Аудиторії змінилися на віртуальні, міста сходу — на Київ, Кам’янець-Подільський, Хмельницький і Дніпро, а дехто нині навчається з-за кордону. Ми вже пережили це в 2014-му, втративши Луганськ і відбудувавшись у Сіверськодонецьку.

У 2022-му історія повторилася драматично: студенти ховалися від обстрілів, викладачі вели лекції онлайн між сиренами. Нині близько 15% наших студентів волонтерять або служать у ЗСУ. Сьогодні університет це не лише про дипломи, а й про урок стійкості. За даними МОН, близько 30% спільноти евакуювалися за кордон, але 70% лишаються в Україні. Я пишаюся цим поколінням, вони вчаться не тільки фаху, а й відповідальності за країну у такий важкий для нас час.

— З якими найбільшими викликами зіткнувся університет після чергової вимушеної релокації?

— Дорога нашого університету була тернистою, ми пережили дві ключові релокації. У 2014-му з окупованого Луганська до Сіверськодонецька, де ми відновили лабораторії та колектив з нуля. У 2022-му Сіверськодонецьк став фронтом, там було зруйновано 80% нашої інфраструктури вартістю близько 50 млн грн. Ми були вимушені переїхати й у лютому вже були у Кам’янець-Подільському. Вже у жовтні ми переїхали до Києва. Також наш університет нині працює й у Хмельницькому та Дніпрі.

Для нас головний виклик був не стіни, а люди. Нам вдалося зберегти близько 500 викладачів і відчуття родини. Нині ми маємо стратегію відновлення 2024−2027 роки. Вона фокусується на цифровізації, і нам вдається триматися разом й поступово розвиватися.

— Як саме вдається зберігати академічну спільноту, коли студенти та викладачі розкидані по різних містах і країнах?

— Наш університет перетворився на глобальну мережу, студенти навчаються не тільки в межах України. Нині це близько 2 тисяч студентів з понад 20 країн від Києва й Львова до Варшави, Берліна та навіть тимчасово окуповані території. Об'єднує не географія, а наші цінності. Ми постійно проводимо онлайн-лекції, семінари, створюємо волонтерські проєкти через Erasmus+. Це масштабна програма Європейського Союзу, спрямована на підтримку освітнього, професійного та особистісного розвитку людей у сферах освіти, молоді та спорту. Вона надає гранти на навчання, стажування, викладання чи обмін досвідом у країнах ЄС та партнерах (включаючи Україну) для студентів, викладачів, молодіжних працівників. Також університет має підтримку від бельгійського агентства з міжнародного співробітництва Enabel. Це партнер, який займається модернізацією професійно-технічної освіти, відновленням шкіл (укриття, обладнання) та впровадженням інноваційних навчальних програм.

Також працюють студентські ініціативи, як «Простір» з громадами, тримають зв’язок. Духовно ми згуртованіші, ніж будь-коли, спільна мета сильніша за відстані.

— Чи повертаються студенти, які виїхали за кордон, до навчання в українських університетах?

— Так, тенденція помітна близько 20−30% повертаються, за даними МОН. Багато хто поєднує навчання дуальна освіта з партнерами як Royal Holloway — це престижний державний дослідницький університет у Великій Британії, що входить до складу Лондонського університету.

Ми намагаємося бути гнучкими для своїх студентів, створюємо індивідуальні траєкторії, є академічна мобільність через Erasmus+, це + близько 50 студентів щорічно. Україна мусить бути магнітом для студентів, адже освіта тут пов’язана з відбудовою країни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нові можливості для БПЛА: студенти ДонНТУ — серед переможців першого інженерного челенджу Brave Students

— Які спеціальності сьогодні найбільш популярні серед абітурієнтів?

— З часом пріоритети у виборі професії змінилися. Нині серед абітурієнтів популярні спеціальності, як IT, інженерія, економіка, менеджмент. Також на 40% зросла популярність у кібербезпеці, психології, соціальній роботі, відновленні інфраструктури.

У нас крім цього з’явився новий факультет «Здоров'я людини» з 2022-го. Це сучасний освітньо-науковий підрозділ, що готує фахівців нового покоління у сферах реабілітації, фізичної культури та громадського здоров’я.

Зауважу, що абітурієнти з Донбасу, а це близько 60%, нині обирають фахи для відбудови.

— Чи змінилися загалом освітні програми університету через війну та нові потреби ринку праці?

— Так. Зміни суттєві, адже додалося понад 15 оновлених програм з кризовим управлінням, кібербезпекою, психореабілітацією в рамках проєкту SUSTED з ЄС. Це міжнародний освітній проєкт, що фінансується ЄС у рамках програми Erasmus+ Capacity Building in Higher Education. Мета — впровадження європейського досвіду та розвиток навчальних програм зі сталого розвитку в наших університетах.

Крім навчання намагаємося тісно співпрацювати з бізнесом, наприклад, МХП, Київстар, для дуальної освіти. До прикладу, наша професорка Олена Козьменко вже долучилася до нової магістерської програми з освітніх технологій. Тому зазначу, що освіта реагує блискавично — партнерства з громадським сектором забезпечують релевантність.

— Як університет підтримує студентів з прифронтових територій або тимчасово окупованих регіонів?

— Студенти з ТОТ для нас пріоритет. Їх близько 300 осіб, які навчаться в нашому університеті. Для них окремо діє освітній центр «Донбас/Крим-Україна». Вони працюють з 1 червня по 30 вересня. Тут допомагають абітурієнтам з окупованих територій вступити до ВНЗ без НМТ, через спрощену процедуру — іспити та співбесіди. Вступ є анонімним. Студенти можуть отримати стипендії й оселитися в наших гуртожитках. Попередні консультації проводяться через Viber або пошту. Наш університет — це опора для тих, хто пережив окупацію та втрати.

— Наскільки складно забезпечувати якісну освіту в умовах дистанційного або змішаного навчання?

— Це виклик для нас, але досвід з 2014-го допомагає. Ми користуємося Moodle — це безкоштовна система управління навчанням. Вона слугує віртуальним навчальним середовищем для створення онлайн-курсів, проведення дистанційного навчання, тестів, ведення журналів оцінок та взаємодії між викладачами та студентами. Проводимо онлайн-лабораторії та інтерактив. Акредитація 90% програм МОН. З 2023-го працюємо як онлайн, так і офлайн. У Києві 40% навчання проходить очно. Намагаємося комбінувати й тримати якість освіти, хоч живе спілкування є незамінним.

— Чи вплинула війна на кількість абітурієнтів / студентів?

— Однозначно вплинула. З 8 тисяч студентів у 2021-му ми нині маємо 5 тис. На це, зокрема, вплинули й виїзд за кордон, паузи через службу (~10%). Але абітурієнти 2025-го й понад 15% з ТОТ — це мотивоване покоління, яке знає, навіщо вчитися.

— Чи є спеціальні програми психологічної підтримки для студентів та викладачів?

— Так, маємо критичні центри з Enabel, проводимо понад 500 консультацій щорічно, є групи для ВПО, тренінги стресостійкості. Проводили форум «Діти героїв» 2024 — соціально-освітній захід, спрямований на підтримку дітей військовослужбовців і загиблих захисників, психологічну адаптацію та соціалізацію молоді під час війн та формування патріотичних цінностей і вшанування пам’яті Героїв. Війна — це емоційний тягар, але університет допомагає пережити його.

— Які стратегічні цілі університет ставить перед собою на найближчі 5−10 років?

— Насамперед — це зберегти роль центру для Сходу. Сюди входить провадження Civic University — це сучасна модель університету, який активно взаємодіє з місцевою громадою та владою для вирішення соціальних, економічних та культурних потреб регіону. Маємо на меті проводити дослідження для Донбасу, розширення ЄС-партнерств. Закласти бюджет на відновлення близько 125 млн грн, побудувати нові центри та програми для відбудови.

— Чи планує університет повернення до Луганщини після деокупації?

— Абсолютно: Луганщина — дім. План REDU створити інтелектуальний хаб для регіону. REDU — це міжнародний грантовий проєкт «Відродження переміщених університетів: посилення конкурентоспроможності, підтримка громад». Він спрямований на розвиток вишів, що змінили місце розташування через війну. Це про справедливість і майбутнє.

— Яку роль, на вашу думку, відіграватимуть університети Донбасу у відбудові регіону після війни?

— Інтелектуальні центри — це не тільки дороги, а економіка, соціалка, технології. Ми готуємо понад 1000 фахівців для цього. Співпрацюємо з громадами в рамках громадських ініціатив «Простір».

— Чи співпрацює університет із міжнародними партнерами та закордонними університетами?

— Так і активно. Маємо понад 50 партнерів, зокрема в Польщі, Велика Британія, Німеччина. Тісно співпрацюємо з вже згаданими програмами Erasmus+ SUSTED, Twinning, Enabel. В рамках цих співпраць проводимо обміни близько 100 осіб щорічно. Підтримка нашого університету суттєво зросла після 2022-го.

— Що особисто для вас означає очолювати університет у такий складний для країни час?

— Це велика відповідальність та честь. І моя мета це в пергу чергу забезпечити майбутнє.

— Який момент за час ректорства й загалом роботи в університеті був найважчим, а який найбільш надихаючим?

— Найважче — евакуація 2022-го, втрата інфраструктури. Але ми це пережили, й нині мене надихають наші студенти, які мріють і розвиваються попри все. Наш розвиток відзначається різними нагородами, зокрема ми є «Лідерами освіти» 2024. Це варте зусиль.

— Що б ви хотіли сказати абітурієнтам, які зараз обирають університет?

— Не бійтеся обирати Україну — ви її будуватимете.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Важливо зберегти свою ідентичність»: як кілька разів знищений і релокований через війну Донецький національний технічний університет інтегрується нині на Львівщині