Захисники стояли пліч-о-пліч, приймавши дуелі з противником. Вони пів року стримували ворога, який намагався їх неодноразово вбити.
нацгвардійці майже пів року вдвох тримали позицію під Покровськом/ Фото: Західне ОТО НГУ
Але вони вижили й майже пів року не лише вели спостереження, допомагали евакуювати інших і відбивали атаки, а і знищували ворога у стрілецьких дуелях. Про це повідомляють у Військовій частині 3045 Національної гвардії України.
«Окрім спостереження і розвідки, вони надавали допомогу побратимам, яких евакуювали після отриманих поранень. Поранених і виснажених бійців доводилося переправляти з ризиком для власного життя — під обстрілами та наглядом ворожих дронів. Втім згодом противник з’ясував місцеперебування гвардійців, і тоді почалось справжнє пекло, — розповідають історію бійців у військовій частині. — Оборонців накривали з мінометів, атакували дронами та вогнем артилерії, штурмували силами піхоти. В одному бою Музиканта поранило, і його евакуювали. Повар з Текілою залишились вдвох. А згодом шляхів для відходу вже не стало».
Побут в надзвичайних умовах у гвардійців був максимально простим: мінімум речей, постійні чергування й жодного демаскування. Поки один на спостереженні, інший відпочиває або готує їжу.
Воду бійці брали з найближчого джерела, пересувалися лише в сутінках, щоб не видати позицію ворожим дронам.
Почорнілими й втомленими пальцями гвардійці зробили хрест і молились, коли, здавалось, що виходу немає.
«Найважче — мінометні обстріли, коли укриття розбирається прямо над головою. Вижили завдяки дисципліні й чіткому виконанню наказів. На позиції головне — вода, боєкомплект, медицина і підтримка побратима. Коли ставишся один до одного, як до брата, можна витримати багато», — говорить гвардієць на псевдо «Повар».
Він уклав контракт з Національною гвардією одразу після строкової служби. Ці майже пів року пліч-о-пліч він провів з побратимом Текілою. Мотивували й допомагали вистояти думки про рідних і відповідальність за напарника, каже він.
«Під час обстрілів може зникнути все, тому вода, ліки й запас провізії критично важливі. А триматися допомагали думки про рідних. Я знав, що колись діти спитають, що я робив, коли прийшла війна. Саме ця думка не дозволяла зламатися. Ми стояли заради своїх рідних і своєї землі», — додає військовий.
Зв’язок з рідними бійці підтримували через радіостанцію командира, коли той прикладав її до мобільного телефону. Під час оборони свого рубежу кожен з них отримав не одну контузію, нерідко з ворожою піхотою виникали й дуелі, але з кожної з цих перестрілок Текіла і Повар виходили переможцями.
Лише нещодавно обстановка дозволила провести ротацію. Під ворожим обстрілом до них пробилися побратими, які й замінили незламних оборонців.
«Втомлені, але нескорені вони вийшли до своїх. Зараз вони відновлюють сили та готуються передавати бойовий досвід побратимам. Бо хід війни вирішує не лише зброя. Все залежить від людей: сміливих, сильних, рішучих і навчених», — додали у військовій частині.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!