Військовий родом з Білицького і пішов на війну в перший день повномасштабного вторгнення. Він втратив свій дім, але продовжує тримати фронт. Нині захисник потребує допомоги — його автомобілю, який щодня працює на передовій, необхідний ремонт.
Військовий з Донеччини потребує допомоги зі збором коштів на ремонт авто/ Колаж "Вчасно"
Війна на фронті триває й підтримка військових, як ніколи важлива й потрібна. Ті, що захищають нас від російських загарбників, щодня потребують бодай найменших донатів.
Така допомога нині потрібна й військовому Артуру Звєрєву. Він відкрив свій збір на допомогу з ремонту авто.
Військовий в перший день повномасштабного вторгнення пішов на захист України. Служив у 109 бригаді ТрО, а нині — в 48 окремому розвідувальному батальйоні «Тиха ніч» на Харківському напрямку. За понад 4 роки війни побував на найгарячіших напрямках Донеччини, зокрема Авдіївському.
Родом захисник з міста Білицьке. Нині його дім зруйнований, а вся родина вимушено евакуйована.
«Коли додому прийшла війна варіантів у мене не було, я встав і пішов. На сьогодні мого міста немає, його стерли. Моя родина — всі переселенці. Орендую житло, як для сім'ї, так і для себе й фінансово витягувати стає дуже важко», — розповідає військовий журналістам «Вчасно».
Попри затяжні 4 роки війни його моральний дух залишається стійким, чого, на жаль, не скажеш про здоров’я, яке значно погіршилося.
«За час війни я постарів років так на десять, — каже Звєрєв. — Але морально духом не падаю. Хоч частина суспільства відрікається від війни й не хоче долучатися до війська, це мене не ламає. В мене своя ціль — ніхто немає права приходити й руйнувати дім. Війна все ж закінчиться, тоді й поправимо здоров’я, якщо додому повернемося. Я вже до неї звик, постійно дружині говорю, що: „ось-ось все буде добре“. Але вже й сам в це перестаю вірити, бо навіть не уявляю, що колись мені у військовий квиток поставлять печать, що я звільнений і зможу поїхати додому до родини».
Разом з цим військовий розповідає, що моральний дух його побратимів теж залишається стійким, адже всі тримаються разом і на позитиві попри втому.
«З 2022 року я знав, що все залежить від колективу і які в тебе командири. Так трапилося, що я був головним сержантом взводу і постійно підтримував всіх. Тільки на позитиві із посмішками на обличчі в колективі все буде добре. Ті хто зараз зі мною — теж вмотивовані, всі працюють на обороноздатність нашої держави», — додає Звєрєв.
Фото: ФБ: Artur Zvieriev
Військовий вважає, що нині одна з головних проблем на фронті полягає в дефіциті особового складу. Не вистачає тих, хто буде замінювати нинішніх військових, які працюють у надскладних умовах.
«Чому зараз важко на фронт і десь він падає? Бо не вистачає людей. Це велика проблема і як би дронами ми не працювали — все закінчується піхотою, а це живі люди — каже військовий. — Ми, наприклад, були минулого літа на відновленні й в нас було поповнення близько 50 осіб, роту змогли укомплектувати й все. А дві роти залишилися порожні по 25−35 осіб, це дуже мало. Тому зараз часто бачимо, що хтось там 300 днів просидів на позиціях, хтось 200, бо нікому замінити».
Військовий також розповів про побратима, який днями загинув на фронті від влучання ворожого FPV-дрона. Він, попри численні поранення, воював до останнього.
«Він був переламаний, мав стільки поранень, але все одно працював поки його не спіймав FPV. Чому це трапилося? Я гадаю, тому що був втомлений. А чому він їздив на фронті маючи скільки поранень — бо нікому більше. Він герой, йому було важко, але він підіймався і йшов з нами», — згадує військовий.
Разом з цим у ворога, як розповідає Звєрєв, все стабільно. Противник не змінює своєї концепції війни з 2022 року, маючи великий людський ресурс, який не шкодують.
«На сьогодні заробітна плата у нашого військового — 20 тис. грн, у мене нині така. Цивільні гадаю, можуть заробити в тилу й більше. Чи мотивує людей йти в армію хоча б за гроші? Гадаю, що ні. А росіяни за десятиріччя завели своє населення у бідність, і дали зараз високі зарплати. Гроші — це інструмент, але це не скасовує того, що вони по життю є варварами. І повний карт-бланш — це можливість красти, вбивати й робити все, що заманеться. Ось вони і йдуть, тому їх так багато на фронті, а нам так важко», — пояснює військовий.
Попри це Сили оборони продовжують тримати наш фронт, однак нині до самої лінії зіткнення дедалі важче добиратися через велику активність дронів.
Військовий зазначає, що з 2022 року на пікапі можна було під'їхати за кілька кілометрів від лінії фронту, а нині й за 15 км не під'їдеш. До «нуля» доводиться йти пішки.
«Я своєю автівкою до пункту постійної дислокації підрозділів підвожу БК. В мене на авто немає РЕБа, доводиться проскакувати так. Загалом з автівками біда, їх не вистачає. Всі авто, які є, обварюють й ставляють мангали, щоб хоч якось врятувати від прямого удару. Без РЕБів їздити на „нуль“ важко. Авто на фронті, нині, як розхідники. Також після важкої зими зруйновані дороги. Це теж розбиває наші авто, які потрібно ремонтувати своїми ж зусиллями», — каже військовий.
Нині в Артура Звєрєва відкритий збір на ремонт двигуна його авто. За тиждень військовому вдалося зібрати лише 13 тис. грн зі 100 тис. потрібних.
«Не потрібно багато донатити, навіть по 50, 30, 20 грн, якщо всі разом, то це закриється за лічені дні. Ми ніяк не зможемо без тилу», — зазначив військовий.
Просимо охочих долучити до збору на ремонт авто й підтримати військового бодай найменшим донатом.
Банка для підтримки
Фото: ФБ: Artur Zvieriev
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!