Частина керівників військових адміністрацій Донеччини та їхні близькі фігурують у деклараціях як отримувачі соціальних виплат, благодійної допомоги чи інших програм підтримки. Така допомога з’являється на тлі мільйонних зарплат, валютних заощаджень, нових квартир і великих компенсацій.
Редакція «Вчасно» проаналізувала декларації керівників військових адміністрацій Донеччини за 2025 рік і виявила десятки випадків, коли самі посадовці або члени їхніх родин отримували різні види державної чи благодійної підтримки.
В одних ситуаціях ідеться про виплати, які можна пояснити наслідками війни. В інших — про допомогу, що виглядає суперечливо на фоні високих доходів і накопичених активів.
Найбільш контрастно ця тема виглядає у декларації начальника Шахівської СВА Покровського району Сергія Сажка. Його дружина отримала 21,6 тис. грн благодійної допомоги від представництва міжнародної організації Mercy Corps в Україні.
Сам по собі такий вид підтримки для воєнного часу не є чимось незвичним. Однак у цьому випадку він з’являється у декларації родини, де сам посадовець задекларував 1,782 млн грн заробітної плати, 234 тис. грн пенсії та додаткові банківські відсотки. Його дружина, окрім допомоги, також отримувала пенсію та проценти з рахунків.
При цьому родина зберігає десятки тисяч доларів готівкою і понад 600 тис. грн на банківських рахунках. Формально порушення тут немає, але виникає питання, чи мала така родина бути серед отримувачів гуманітарної підтримки, розрахованої насамперед на вразливі категорії.
Схожий дисонанс простежується і в декларації начальника Дружківської МВА Андрія Панкова. У 2025 році він отримав 119,7 тис. грн благодійної допомоги від Дружківської МВА. Водночас сам Панков задекларував понад 1,462 млн грн зарплати у військовій адміністрації та ще 420 тис. грн доходу з попереднього місця роботи. Його дружина заробила 784 тис. грн у представництві міжнародної організації Project HOPE, а подружжя має 350 тис. грн готівки. На цьому фоні благодійна допомога для посадовця з такими доходами виглядає щонайменше неоднозначно.
У декларації начальниці Андріївської СВА Краматорського району Олени Нікітіної сума допомоги значно менша — 1 267 грн від фонду «Карітас Краматорськ». Однак саме мізерність цієї суми робить історію ще більш показовою.
У 2025 році посадовиця задекларувала 1,324 млн грн заробітної плати і 1,2 млн грн готівки. Тобто навіть незначні обсяги благодійної допомоги потрапляють до декларацій посадовців із мільйонними доходами та суттєвими заощадженнями.
Особливо промовистий кейс — декларація начальника Комарської СВА Волноваського району Олександра Куропятника. У 2025 році він задекларував 1,667 млн грн зарплати, а також 5,185 млн грн компенсації за зруйноване майно.
Саме ці кошти були використані для придбання квартири у Києві. Водночас сам посадовець отримав 50 тис. грн соціальної допомоги, а його дружина Ольга Юр'єва — одразу кілька виплат: 40 672 грн від управління соцзахисту, ще 40 672 грн від Пенсійного фонду, 30 тис. грн від місцевого органу соцзахисту і 24,7 тис. грн допомоги на лікування від благодійного фонду «Таблеточки».
На додачу родина має 18 тис. доларів готівкою у самого посадовця, понад 340 тис. грн на рахунках дружини та ще 40 тис. грн готівки. У результаті маємо не просто родину з мільйонною зарплатою, а домогосподарство, яке одночасно користується і державною компенсацією, і соціальною, і благодійною допомогою.
У начальниці Мирненської СВА Волноваського району Надії Сердюкової ситуація схожа за логікою, хоча дещо інша за масштабом. Вона задекларувала 869 тис. грн зарплати, пенсію, 23 тис. грн соціальних виплат та ще 18 тис. грн інших соцвиплат. Її чоловік отримав 924 тис. грн зарплати та 177 тис. грн пенсії. Родина має 700 тис. грн готівки, а у вересні 2025 року чоловік посадовиці набув квартиру у Кам’янському вартістю 1,801 млн грн, придбану за рахунок житлового сертифіката на аналогічну суму.
Тут теж немає прямої незаконності, однак поєднання соціальної підтримки, двох зарплат, пенсій, готівки й нової квартири залишає питання щодо того, як саме працює адресність допомоги.
У частині декларацій соціальні виплати не є основним джерелом доходу, однак навіть у такому вигляді вони додають важливий штрих до фінансового портрета родин посадовців.
У начальника Мирноградської МВА Юрія Третяка дружина Наталія задекларувала 6 тис. грн виплат ВПО. Сума незначна, але на фоні 1,529 млн грн зарплати самого посадовця, 15 тис. євро готівкою у нього, а також валютних і гривневих активів у дружини така допомога виглядає доволі контрастно. Тим більше що в декларації дружини вказані й інші джерела доходів: зарплата, підприємницька діяльність, проценти, дохід від відчуження цінних паперів, без конкретизації сум.
У начальника Сартанської СВА Маріупольського району Олександра Куркчи мова йде лише про 5 тис. грн соціальних виплат для дружини. Однак поруч із цим у декларації фігурують понад 73 тис. грн банківських відсотків, грошові подарунки на суму понад пів мільйона гривень, 1,116 млн грн зарплати самого посадовця та понад 1,1 млн грн на рахунках дружини. На цьому тлі навіть невеликі соцвиплати виглядають не як необхідність, а як деталь системи, що не надто зважає на рівень забезпеченості отримувачів.
Схожий ефект дає і декларація начальника Ольгинської СВА Волноваського району Артема Єфіменка. Його дружина задекларувала кілька невеликих соціальних виплат, а також благодійну допомогу на понад 10 тис. грн. Сам посадовець отримав 1,117 млн грн заробітної плати та ще 200 тис. грн від продажу майна, а родина має готівкові заощадження. У підсумку формується цілий масив дрібних надходжень, які окремо можуть виглядати несуттєво, але разом демонструють: державні програми підтримки доступні і для тих, хто має стабільно високі доходи.
У декларації начальника Хлібодарівської СВА Волноваського району Михайла Бурнадзе соціальні виплати також зафіксовані у дружини. Маргарита Бурнадзе отримала дві виплати по 5 160 грн. Самі по собі ці суми виглядають мінімальними. Втім на фоні понад 1,122 млн грн зарплати посадовця, понад 613 тис. грн доходу його дружини та 38 тис. доларів готівкових заощаджень у родини навіть такі виплати виглядають показово.
Окрему групу становлять випадки, де соціальні виплати мають інше підґрунтя і не викликають тих самих запитань, що й в інших деклараціях.
У декларації начальника Великоновосілківської СВА Волноваського Сергія Кравченка йдеться про батька, який отримав 36 тис. грн допомоги на проживання як внутрішньо переміщена особа, 39 тис. грн пенсії та 427 грн благодійної допомоги. У цьому випадку виплати виглядають обґрунтованими з огляду на статус ВПО. Водночас сам керівник громади задекларував 1,314 млн грн заробітної плати та готівкові активи у гривні й доларах. Тобто навіть тут у межах однієї родини поєднуються державна допомога і високі доходи посадовця.
Окремо стоїть кейс начальника Святогірської МВА Володимира Рибалкіна. У його декларації соціальні виплати мають інше походження і пов’язані з обставинами війни. У 2025 році сам посадовець отримав 216 029 грн допомоги у зв’язку зі зникненням безвісти, аналогічну суму задекларувала його дружина.
Цей випадок складно ставити в один ряд з історіями про отримання дрібної благодійної чи соціальної допомоги родинами з мільйонними доходами. Тут є очевидний воєнний контекст, який об'єктивно пояснює виплати.
Декларації керівників військових адміністрацій Донеччини за 2025 рік показують, що допомога в області не завжди доходить виключно до тих, хто справді перебуває у найскрутнішому становищі. У низці випадків її отримують самі посадовці або члени їхніх родин, попри мільйонні зарплати, валютні заощадження, нове житло, великі компенсації чи значні грошові резерви.
Формально більшість таких виплат не суперечать закону. Але по суті вони оголюють слабке місце системи: адресність допомоги часто залишається умовною. І поки одна частина мешканців Донеччини залежить від кількох тисяч гривень підтримки як від питання виживання, інша отримує її паралельно з доходами, які значно перевищують середній рівень у країні.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!