12 років тому за єдність та свободу держави пролилася перша кров українських патріотів. 13 березня 2014 року у Донецьку вбили 22-річного Дмитра Чернявського — це перший житель Донбасу, який загинув від рук проросійських бойовиків.
Річниця гибелі Дмитра Чернявського, якого вбили проросійські бойовики/ Колаж "Вчасно"
Дмитро Чернявський родом із селища Артемівське (нині Хромове, Бахмутський район). Дмитро був єдиною дитиною у родині.
Зі спогадів вчителів Дмитра, хлопець свого часу дуже цікавився історією. Він три роки поспіль на обласній олімпіаді з цього предмету займав друге місце, а його дані були занесені до інформаційного банку обдарованих дітей Донеччини. На ЗНО з історії він отримав максимальну кількість балів — 200 з 200.
Після школи Дмитро здобув освіту в Донецькому національному університеті імені Василя Стуса за спеціальністю «Облік і аудит». Далі вступив до магістратури на заочне відділення економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
Вже у жовтні 2010 року Дмитро Чернявський вступив до лав Всеукраїнського об'єднання «Свобода», а вже в березні 2011 року його було призначено керівником пресслужби Донецького міського осередку партії, за два роки — керівником пресслужби Донецького обласного осередку «Свободи». Обіймаючи ці посади, хлопець організовував культурницькі акції: покладання квітів до пам’ятників, ходи з українськими прапорами тощо.
Коли розпочався Євромайдан, Чернявський теж долучився до протестних акцій у Донецьку, кілька разів відвідував київський та львівський Майдани. Приходив на Антимайдан у столичному Маріїнському парку, щоб пояснити його учасникам, заради чого люди вийшли на протести проти дій тодішньої влади.
Фото взято: Донецький обласний краєзнавчий музей
Фото взято: Донецький обласний краєзнавчий музей
13 березня 2014 року став останнім днем життя Дмитра Чернявського. Рівно 12 років тому на центральній площі Леніна у Донецьку відбулася акція «За єдину Україну», учасники якої виступили за збереження цілісності держави.
Після її завершення активісти самооборони донецького Майдану, серед яких був і Дмитро Чернявський, мали забезпечити прикриття для відходу мирних активістів. Однак у цей час натовп проросійських бойовиків оточив їх. Мітинг перетворився на криваве побоїще мирних демонстрантів.
Під час цієї сутички Чернявський отримав ножове поранення у живіт. Закривавлений Дмитро помер в кареті «швидкої» допомоги.
«Він був патріотом. Як і всі ми, вірив у відродження українського духу на Донбасі, вірив, що тут можливий ренесанс. Долучався до відродження усього українського в нашому регіоні й повернення Донбасу справжнього патріотичного обличчя», — так у коментарі «Вчасно» згадував про Дмитра голова Донецької міської організації ВО «Свобода», друг Артур Шевцов.
Він познайомився з Чернявським у 2010 році, коли той був молодим студентом першого курсу. Дмитро саме переїхав із Бахмута, тодішнього Артемівська, в Донецьк на навчання.
Артур Шевцов та Дмитро Чернявський/ Фото Артур Шевцов
Напередодні того трагічного дня, 12 березня, Дмитро повернувся у Донецьк зі Львова, де проходив сесію. В місті вже проходили час від часу акції з бійками, атмосфера в суспільстві була напружена.
«Дмитро зателефонував мені 13-го зранку, сказав, що вже тут. Дізнався про акцію, ми обговорили її деталі. Сказав, що прийде. Ми з ним вже зустрілися на площі Леніна, — розповівдав Артур Шевцов. — Я пам’ятаю, як перед початком мітингу площа вже була розділена на дві частини: біля Леніна стояли проросійські активісти, наші стояли по інший бік. У повітрі витала напруга. Коли ми йшли на цей мітинг, у всіх було передчуття, що щось має трапитися. Бо до цього теж проходили акції - 5 березня, одні з активістів отримали травми через бійки й потрапили до лікарні. Між цими мітингами були ще акції меншого масштабу, які теж закінчувалися зіткненнями. Тому ми очікували, що бійка неминуча».
Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел
В останній день свого життя Дмитро Чернявський прийшов на мітинг із бронежилетом. Однак у власних цілях не використав його, він віддав броню одному із партійців.
«Тоді Дмитро сказав, що бронежилет важкий і незручний для нього. А можливо б саме він врятував би йому життя, така іронія долі — додає Артур. — Також був момент, коли перед акцією хлопцям намотували на рукав помаранчевий скотч. Це для того, аби розрізняти своїх від чужих. Ми вишикувалися в чергу, й іронія полягає в тому, що скотч завершився саме на Дмитрові. Мені та всім, хто стояв в черзі, не вистачило, ми одягали помаранчеві рукавички, щоб нас бачили. А суть в тому, що коли ти попадаєш в оточення, то рукавицю можна швидко зняти, й ти нічим від тих орків зовні не відрізнятимешся, а стрічку просто так не знімеш. Гадаю, це теж зіграло дуже злий жарт із Дмитром».
Мітинг, який відбувся 13 березня, взагалі не був у планах. Акцію планували на 15-те, але з певних причин довелося провести завчасно.
Фото з відкритих джерел
Після вбивства Дмитра винних у його смерті так і не знайшли. Відомо, що основні докази та матеріали справи лишилися в окупованому Донецьку.
У 2014 році по справі Дмитра Чернявського проводили низку допитів свідків. Артура Шевцова викликали аж у кінці року.
«Мене викликали вперш, як свідка у Києві в грудні 2014-го. Донецьк був вже під окупацією, й матеріали, які збирали, лишилися там. І власне на цьому справа й завершилася. Вони ще проводили якісь допити, але до логічного кінця розслідування так і не дійшло», — розповідав Шевцов.
За свою громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання демократії, прав і свобод людини під час Революції Гідності Дмитро отримав звання Герой України (посмертно) з відзначенням орденом «Золота Зірка». Також він став одним із тих, хто назавжди очолив Небесну Сотню.
У рідному Бахмуті, який російська армія перетворила на руїни й окупувала, у тодішній школі № 18, в якій навчався Дмитро, на його честь було встановлено меморіальну пам’ятну дошку.
Таку ж дошку відкрито на будівлі Економічного факультету львівського університету ім. Івана Франка, де він навчався.
15 листопада 2017 року уряд заснував стипендію ім. Дмитра Чернявського за спеціальністю «Економіка».
Пам’ятаємо ім'я Героя, який віддав життя за честь, гідність та свободу свого народу.
Фото ЛНУ ім. І. Франка
Фото з відкритих джерел
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!