Олег Витовтов із Донецька отримав 15 років за держзраду після того, як у травні потрапив у полон до українських військових. Разом із другим полоненим донеччанин розповів, як їх мобілізували до «армії ДНР» та відправили на штурм. Перед полоном окупантам довелося воювати з роботами, а через нестачу їжі забивати шлунок травою та зерном і навіть варити суп із «кошатини».
Зліва - бойовик Дмитро Копшук, справа - Олег Витовтов
У травні цього року воїни 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади взяли в полон двох російських військовослужбовців — уродженців Донецька. Один із них, Олег Витовтов, раніше працював у Донецькому драмтеатрі, а після окупації міста залишився там жити.
У лютому 2022 року Витовтова мобілізували до лав «народної міліції ДНР». Він служив на блокпостах поблизу Херсона, займався будівництвом укріплень, а згодом опинився на передовій.
23 липня Чечелівський районний суд Дніпра визнав Витовтова винним у державній зраді та колабораційній діяльності. Йому призначили 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок наразі не набрав законної сили.
Після потрапляння в полон Витовтов та другий військовополонений Дмитро Копшук розповіли українським військовим подробиці своєї служби в окупаційній армії, умови на фронті та те, як для них закінчився перший і водночас останній штурм.
Дмитро та Олег лишилися жити окупації з 2014 року — кажуть, що родичів в інших регіонах не мали, тому лишилися вже під прапором рф та «днр». У 2022 році їх, попри заяви росії про немобілізацію мешканців окупованих регіонів, призвали до лав армії «днр» ще 21 лютого.
«Мені прийшли чотири повістки: одна — на підприємство, де я працював, другу вручили на вулиці, третя прийшла додому. А на четверту довелося з’явитися у воєнкомат. Сподівався, що це лише звіряння документів, але призвали служити», — розповідає полонений Дмитро Копшук.
Спершу чоловіки чергували на блокпостах, рили окопи, проходили службу на Херсонщині та в окупованому Маріуполі. Однак після втрат російських військ на стику Донецької та Дніпропетровської областей їх без підготовки перевели до штурмових підрозділів — йти в наступ на території, які захищали Сили оборони.
«Я ніколи воювати не хотів. У мене був білий квиток, я до призову ніколи навіть автомат не тримав. Нас за два дні навчили збирати й розбирати його, поповзали по землі, і нас відразу відправили в Херсонську область — на навчання і службу», — розповідає полонений Олег Витовтов.
Дмитро Копшук каже, що не тікав з армії, бо боявся погроз командування: або тюрми, або штурмових «загранотрядів». Тому служив медиком, ставив уколи, видавав ліки. Каже, що не був «дуже дотичним до бойових дій» до першого та водночас останнього штурму. Схожу історію розповідає й Олег Витовтов.
«Ми постійно були на третій лінії, нас нікуди не кидали. Але про втрати я знав. Якась бригада, каже, заходила в ліс: було 600 людей, а вийшли з нього 30. Воювати їм довелося з роботами, близьких контактних боїв у них не було», — пригадує бойовик.
Коли бойовиків перекинули як гарматне м’ясо на позиції, для штурмів, харчуватися було нічим. На відео з особистого архіву окупанта потрапив момент, як вони варять суп із «кошатіни». Однак частіше поранені військовослужбовці вмирали від голоду, спраги й забитого шлунку — подекуди раніше, ніж від поранень.
300 окупантів Копшук бачив мертвими на власні очі, хоча на нього «припав» лише один штурм і служба в одному полку рф.
«Нас було четверо, а лишилося двоє. Двоє - двісті. За чотири дні. Жерти було нічого, їли зерно. „Дим“ шлунок забив, взагалі нічого не могли зробити. Помер. Другий відійшов від нас на 300 метрів — відірвало голову, розірвало кишки», — пригадує медик бойовиків Дмитро Копшук.
Перший бойовий вихід став для них останнім. Завдання було закріпитися в одному із сіл на Олександрівському напрямку, але після обстрілу українськими «пташками» та артилерією вони потрапили в полон до українських десантників.
Вояки рф кажуть, що найбільше боялися «нелюдей» у лавах української армії, коли їх «взяли на мушку». Окупантів попереджали, що проти них воюють нібито ті, хто вчиняє особливо жорстоко. Фактично росіяни «перепаковували» історії російських тортур і видавали їх солдатам за українські.
«Багато хто каже, що воюють нелюди, але у нас все було навпаки. Нас тримали на мушці, обшукали, все забрали, а потім прийшла група хлопців, які нас забрали. Поводилися дуже чемно: постійно годували, давали пити. Ми багато йшли, бо пташки літали. Хоча коли я сказав, що з Донецька, то 70% хлопців нормально це сприйняли, а інші 30% сказали, що хотіли б побити. Але не чіпали», — посміхається Олег Витовтов.
Попри те, що бойовиків не чіпали, не били й не погрожували, а з українськими військовими вони зустрілися вперше, досі продовжують казати, що не проти подальшої окупації Донецька. Однак більше не хочуть брати участь у бойових діях.
«Я ніколи не був військовим, відчував себе копачем, носив 200-х, збирали їх… Не воював. Деякі росіяни нам казали, мовляв, чого воюють в Україні замість нас, донецьких?» — пригадує полонений Витовтов.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!