У російських пропагандистських сюжетах продовжують з’являтися нові історії так званих «ждунів. У своїх розповідях вони продовжують фактично під копірку повторювати одні й ті самі наративи про «українських фашистів», утиски російськомовних та переслідування, водночас щоразу додаючи нові вигадані деталі та історії, які активно розганяє російська пропаганда.
Як працює пропаганда на руїнах: історії «ждунів» із Покровська та Мирнограда про укрофашистів і «руських визволителів»/колаж Вчасно: використані фото Getty Images та скріншоти з відео YouTube-каналу Миколи Осиченка та YouTube-каналу «Для обраних».
Міста Покровськ та Мирноград на мапах DeepState з весни перебувають у червоній зоні. Ці населені пункти повторюють долю десятків інших міст і сіл, які знищили окупанти.
Після приходу так званого «руського міра» на телеекранах росЗМІ з’являються дедалі більше «ждунів» з цих міст. В російських сюжетах вони повторюють одні й ті самі нав’язані історії: розповідають про нібито звірства ЗСУ та утиски російськомовного населення, які активно розганяє російська пропаганда. Це є наслідком щільної інформаційної обробки та фактичного «промивання мізків», коли критичне сприйняття подій поступово зникає або повністю втрачається.
Декілька таких історій на своєму YouTube-каналі показав блогер Микола Осиченко.
Один із героїв російської пропаганди — місцевий мешканець, так званий «Айболіт». Він розповідає про втрати серед сусідів і пережиті обстріли, та про те, як сильно він чекав на росію.
Чоловік розповідає, що двічі потрапляв під атаки дронів, а одного разу біля магазину отримав поранення. Каже, що лікарню в «Дарыпополі» (очевидно, маючи на увазі Добропілля) закрили. Чоловік навіть не зміг правильно назвати місто, про яке розповідає, що лише додає запитань до достовірності його історії та ролі в цьому пропагандистському сюжеті.
За його словами, у той період він працював у польових умовах і через брак медичної допомоги почав допомагати пораненим. «Айболіт» каже, що іноді приймав по 5−6 людей на день.
Серед випадків він згадує сусіда Віталія, якого поранило внаслідок удару дронів. Чоловіку надали першу допомогу — обробили рани та наклали пов’язку, після чого організували евакуацію до медиків, і він вижив. Також він розповідає про жінку, яка отримала черепно-мозкову травму після вибуху у квартирі. Їй надали первинну допомогу та евакуювали, однак її подальша доля йому невідома.
Микола Осиченко звертає увагу на те, що сам оповідач описує ситуації, які стали наслідком російських обстрілів, але при цьому він все одно озвучує підтримку росії.
Скриншот із відео
Ще один герой пропагандистських сюжетів — Олександр Сергійович, прізвище якого не називають. Повідомляється, що він давав свідчення так званому «міжнародному громадському трибуналу по злочинах українських неонацистів».
Чоловік розказує, що український дрон нібито атакував людей, які набирали воду в місті. За його словами, загинула одна людина, ще четверо отримали поранення. Ще один сусід після поранення довго не отримував медичної допомоги й згодом помер; його нібито поховали просто у дворі.
Олександр Сергійович додає, що біля колодязя тоді перебували десятки людей. Самого дрона він не бачив, але посилається на слова інших очевидців, які нібито говорили про повторний удар безпілотника.
Микола Осиченко називає співрозмовника «постраждалим із Мирнограда» і звертає увагу на те, що подібні історії часто розповідають люди, які раніше відкрито говорили волонтерам, поліцейським і військовим, що чекають на росію. На думку блогера, саме такі свідчення згодом стають частиною російських пропагандистських сюжетів і псевдотрибуналів.
Скриншот із відео
Ще один герой пропагандистських сюжетів — Едуард Петраченков. Він розповідає про загибель сусіда під час пожежі, яка, за його словами, виникла після обстрілу.
Микола Осиченко звертає увагу, що чоловік практично одразу покладає відповідальність на ЗСУ, сприймаючи це як щось очевидне та таке, що не потребує жодних доказів.
За словами Петраченкова, його сусід побіг допомагати іншим під час пожежі, однак у цей момент нібито стався удар дроном типу «Баба Яга», внаслідок чого чоловік загинув від уламків. Сам Едуард Вікторович пояснює свою позицію тим, що українські військові, на його думку, «давно не вважають місцевих українськими жителями».
Осиченко іронічно зазначає, що відповідь про винних у таких історіях часто звучить ще до будь-яких пояснень чи доказів — «само собою ЗСУ». Саме такі історії згодом стають частиною російських пропагандистських сюжетів про «утиски» та «обстріли власного населення».
Скриншот із відео
Ще одну добірку прихильників так званої «родіни» оприлюднили на YouTube-каналі «Для обраних».
Серед них — подружжя Літкевичів, які розповідають, що в місті після приходу російських військових залишилося «дуже багато людей».
Андрій Літкевич каже, що свідомо повернувся в зруйноване місто після півтора року очікування, а значна частина мешканців залишалася в місті й чекала на так зване «звільнення».
Його дружина Анна теж розповіла, що перед поверненням їх евакуювали російські військові. Під час евакуації вони говорили приблизно про тисячу вивезених мешканців, а ще частина людей нібито залишалася в місті.
«Тобто за її підрахунками близько 2 тис. залишилося у Мирнограді й чекали на Росію з понад 55 тис. людей, які жили тут до „звільнення“. „Гарний“ результат», — з іронією каже Осиченко.
Скриншот із відео
Скриншот із відео
Вона згадує, що під час обстрілів було лячно, іноді навіть плакала, а діти заспокоювали її. Родина «багато молилася», а в підвалі тримали дві великі ікони, де постійно горіли лампадки. Також вона розповідає, що разом із сім'єю вони йшли пішки до храму, де провели кілька днів в очікуванні евакуації.
Частина родини — син, невістка та ще кілька людей — вирушили пішки, а інші виїжджали транспортом. Вона каже, що врешті їх евакуювали та додає: «Я дуже благодарна їм, що евакуювали. Рєбята ну дуже добрі», — говорячи про російських військових, які, за її словами, організовували вивезення людей.
Водночас жінка визнає, що місто було значно зруйноване після бойових дій.
Також Шитікова зазначає, що евакуацію на підконтрольну Україні територію вони не розглядали. За її словами, їх називали «ждунами», тоді як вони самі говорили, що «повертаються на свою родіну».
Вона згадує, що під час зустрічі Нового року вони чекали «президента путіна», а згодом дізналися про руйнування міста внаслідок ударів. Частину подій вона описує емоційно, описуючи, як родичі слухали інформацію по радіо, спочатку тихо, а потім голосніше, коли з’явилися повідомлення про захоплення міста.
Скриншот із відео
Ще одна група жителів Мирнограда розповідає, як під час обстрілів, які вони пов’язують з «українськими дронами», змушені були ховати дітей у підвалах замість евакуації.
Євгеній Шершеньов, багатодітний батько, зазначає, що разом із дітьми близько семи місяців переховувався у підвальних приміщеннях. Коли їх зрештою евакуювали, частину шляху довелось долати пішки під інтенсивними обстрілами.
Ще одна мешканка, Ірина, розповідає, що перебувала в укритті разом із дітьми, які не виходили з підвалу понад пів року.
А після приходу російських військових вони отримували від них допомогу — зокрема памперси та дитяче харчування. «Коли руська армія зайшла, вони нам сильно помагали — і памперси, і пюрешки давали дітям», — зазначає жінка.
Скриншот із відео
Один із чоловіків розповідає, що людей примушували віддавати своїх дітей під загрозою зброї, після чого їх вивозили та залишали в полі.
Інші прихильники так званого «руського міра» розповідають про утиски російськомовного населення в місті: начебто в магазинах їх вимагали спілкуватися українською мовою, а російську забороняли. Також він каже, що місцевих там називали «сєпарами».
При цьому самі ж мешканці емоційно характеризують українських військових, називаючи їх «охотніками за головами».
Скриншот із відео
Скриншот із відео
Історії цих «ждунів» об'єднує спільна риса — роки очікування росії, яка зрештою принесла в їхні міста руїни, смерть і окупацію. Внаслідок бойових дій російська армія зруйнувала Покровськ і Мирноград, змусила десятки тисяч людей залишити свої домівки, спричинила загибель цивільних та перетворила цілі райони на зони руйнувань.
Водночас навіть після обстрілів, втрати сусідів і знищених будинків частина місцевих продовжує покладати відповідальність на Україну та висловлювати вдячність тим, хто прийшов їх «освобождать». Вони очікували «руський мір», однак у підсумку отримали окупацію, життя в підвалах, поховання у дворах і міста, що перетворилися на руїни.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!