Росіянам наказують підривати себе у випадках, коли існує загроза потрапити в полон до бійців СОУ. Однак або через страх або через невміння виконувати накази вони калічать себе і вмирають у «сіряку» під наглядом своїх дронів.
Боєць Сил оборони на позиції. Фото: Олександр Загребельний
Територія навколо Лиману, на яку намагаються просочитися російські окупанти, розширюється. Зараз зробити це неможливо, через лінію оборони, утворену кількома бригадами, пов’язаними керівництвом Третього корпусу.
Однак через постійні накази російського командування щодень свіжі піхотні групи намагаються продертися повз «очі» дронів та заміновані поля. Звісно, дійти до пункту призначення цілими практично нереально, часто вони просто залишаються без відірваних кінцівок. У таких випадках російські поранені намагаються підірвати себе гранатами. У полон потрапляють не так багато окупантів, розповідає журналістам «Вчасно» начальник відділення комунікацій 63 ОМБр Ростислав Ящишин.
Росіяни, які йдуть на штурм Лимана, часто не мають на собі жодної броні. Метод «голий-босий, але швидкий» інколи спрацьовує під час втеч від дронів, але до того моменту їм ще необхідно дожити. Ускладнює ці спроби вже традиційна тактика «флаговтику», яку окупанти продовжують повторювати у Лимані та на околицях, щоб створити сюжет для пропаганди про контроль міста.
«У них може бути автомат, кілька ріжків, кілька гранат і засоби навігації. Це, в принципі, все. Їхнє командування не дуже хвилюється, чи вони голодні, чи всі кінцівки в них на місці. Їм важливо просто зняти на дрон, як ті махають шматою. Так чи інакше, у полон всі потрапляють поранені й контужені. Крім того, завжди голодні, бо на „місію“ зі шматою їм не дають ні води, ні продуктів з собою», — розповідає військовий.
Ростислав Ящишин каже, піхота рф практично не навчена й не розуміє, як поводити себе у сіряку, окрім як тікати від дронів. Їхня підготовка триває максимум два тижні: на полігоні окупантів вчать стріляти, змінити магазин і кидати гранати.
«Значна більшість російських полонених — відверті доходяги. Колись була така жартівлива фраза, що „солдат повинен викликати жах, а не жалість“. Дивлячись на російського солдата, все навпаки. Їхнє командування не шкодує таких „бійців“, адже розуміє, що назад ніхто з них не повернеться», — зауважує начальник відділення комунікацій.
Бійці ЗСУ на позиціях. Фото: Євген Потапов
Ростислав Ящишин каже, що практично всі росіяни в жахливому становищі: враховуючи, що вони виживали (подекуди тижнями) без їжі, води й медикаментів, полон для них — справді покращені умови. Тим паче піхотинці рф — це переважно «знедолені» й бідні росіяни, або злочинці, яких зловили й дали вибір — або в тюрму, або на «сво».
«Іноземців в росії регулярно підставляють чи обдурюють. У нас був полонений з Уганди, Індії, Узбекистану, інших країн. Видно було, що ці люди на війні опинилися явно не по своїй волі. Вони їхали вчитися чи на роботу, але комусь підкинули наркотики, в когось забрали документи, після чого змусили підписати контракт, дали автомат і відправили вперед. У ці слова ще можна якось повірити й знайти якусь частку правди. Але від російського солдата, який говорить, що він не хоче нікого вбивати, чути такі речі смішно. Зрештою, яка різниця, через що вони опинились тут зі зброєю в руках?», — каже «Форель».
Окупанти, які потрапляють у полон, в унікальності виправдань своєї участі в «сво» не відзначаються. Дехто з них здався сам, декого виводили під скидами російських БпЛА. Це, до речі, дуже дивувало окупантів: те, скільки їхні колеги по службі готові витратити вибухівки й дронів, щоб скалічити або вбити їх, «братів».
«Наші хлопці захопили в полон пі**ра, але треба було пройти кілька кілометрів з точки А в точку Б, щоб повернутися й вивести його. Цей похід тривав не одну годину. І русня знала, бачила, що в групі є полонений, але валила всім, що було: і артилерією, і дронами. Дивом усім вдалося дійти, а полонений потім сам розказував, що був у шоці, скільки снарядів російська армія витратила, щоб його вбити, щоб він не здався», — пригадує Ростислав Ящишин.
Пояснення цьому — методички про «катів-бандерівців», які окупантам досі викладають на умовному БЗВП, під час потрапляння в бойовий підрозділ й безпосередньо перед вилазкою в бік нашої лінії оборони.
«Їм багато байок розказують, як в Україні знущаються з російських солдатів. Я сам бачив ті методички: „російський солдат, ти в полон не здавайся, підірви себе гранатою! Висмикни чеку й засунь під бронежилет“. Але вони, очевидно, погано читали, бо ми не раз бачили, як кладуть гранату не під бронежилет, а на нього», — пояснює начальник відділення комунікацій.
Водночас військовий наголошує, що дронова складова в окупантів потужна, а в окремих моментах може переважати. Тож війна не виключно з бовдурами: повітряні технології росіян постійно розвиваються.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!