Влітку 2025 року українське військове командування вирішило спрямувати резерви на Добропільський напрямок, фактично пожертвувавши Покровськом. Таке рішення ухвалили, щоб не допустити масштабного прориву російських військ та зірвати їхні плани щодо охоплення Донеччини.
Влітку 2025 року українське військове командування вирішило спрямувати резерви на Добропільський напрямок, фактично пожертвувавши Покровськом/ Ілюстративне фото The Kyiv Independent / Getty Images.
Командир 7-го корпусу ДШВ Євген Ласійчук повідомив, що влітку 2025 року військове командування вирішило спрямувати резерви на Добропільський напрямок, фактично пожертвувавши Покровськом. Це рішення мало на меті зірвати плани росіян щодо охоплення всієї Донецької області. Про це Ласійчук розповів в інтерв'ю «Українській правді».
«На той момент необхідна була реакція військового керівництва на активні дії противника. Вибираючи між Покровськом і Добропіллям, тобто куди направляти резерв, було обрано Добропілля — і це правильно. Інакше противник заволодів би широким фронтом на оперативну глибину», — зазначив він.
За словами командира, росіяни намагалися охопити Донеччину з двох напрямків — із півдня через Добропілля та з півночі через Барвінкове. Щоб зірвати ці плани, військове керівництво вирішило зосередити зусилля на стабілізації ситуації поблизу Добропілля та відновленні втрачених позицій, наскільки це було можливо.
«Там, зокрема, були наші корпусні бригади», — додав Ласійчук.
Він також розповів, що на момент проникнення російських військ у Покровськ основна лінія української оборони проходила приблизно за 10−15 кілометрів на південь від міста. Саме там Сили оборони стримували наступ противника.
«Тоді противник активно наступав на Звірове, а за ним — на Троянду. Це населені пункти, там важко знайти противника. Ми вишуковували там противника, а він уже інфільтровувався в Покровськ і Мирноград — заводив туди роти, батальйони», — розповів командир.
Згодом бої перемістилися безпосередньо в Покровськ. Російські військові наблизилися до українських позицій настільки, що під вогнем стрілецької зброї опинялися навіть оператори безпілотників.
Через це пілоти були змушені відходити на безпечніші позиції північніше міста. Водночас разом із ними віддалялися й рубежі повітряної розвідки та ураження російських сил.
Однією з головних проблем, за словами Ласійчука, стала перевага росіян у повітрі. Щодня вони завдавали по Покровську від 100 до 150 ударів керованими авіабомбами. Атаки відбувалися регулярно протягом дня — як по позиціях українських військових, так і по цивільній інфраструктурі.
Додатково ускладнювало оборону міста те, що російські військові перевдягалися в цивільний одяг. Через це українським захисникам доводилося витрачати значні ресурси на виявлення противника.
«Нам, до речі, дуже заважало те, що противник перевдягався в цивільне. Ми витрачали багато ресурсів, щоб розібратися, хто це», — пояснив командир.
За його оцінкою, для повноцінного утримання Покровська Силам оборони були потрібні значно більші резерви.
«Щоб утримати Покровськ, потрібен був би величезний ресурс. На сам населений пункт, на його утримання, ми рахували, що треба було б три бригади. На зачистку, думаю, хоча б одна дієва бригада ДШВ, тобто підготовлена і навчена», — зазначив Ласійчук.
Водночас на момент початку міських боїв у Покровську перебували пункти управління, позиції операторів безпілотників та лише одна бригада, яка безпосередньо утримувала місто.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!