До більшості угод щодо ремонту доріг у Донецькій області виникає багато питань стосовно вибору підрядників та умов співпраці. Крім того, частина об'єктів розташована за кілька кілометрів від фронту. У таких умовах нове покриття може не протриматися й кількох місяців — або бути зруйнованим ще до завершення робіт.
Ремонт доріг у Донецькій області/ Ілюстративний колаж: скрин deepstatemap, фото з відкритих джерел
У 2025 році місцева влада Донецької області щедро заклала мільйони на дорожні роботи, часто — за кілька кілометрів від лінії бойових дій. Частина закупівель уже відбулася. Підрядники — переважно знайомі, конкуренція — здебільшого формальна.
Журналісти «Вчасно» проаналізували, як і де в цьому році на Донеччині планують ремонтувати дороги, хто отримує підряди, як організовані закупівлі — і чому такі витрати викликають більше запитань, ніж упевненості в їхній доцільності.
Донецька область налічує понад 60 громад, більш ніж половина з яких перебувають під окупацією або в зоні активних бойових дій. Попри це, дев’ять адміністративних одиниць у 2025 році планують витратити понад 170 млн грн на утримання та ремонт доріг — лише з місцевих бюджетів. Про це свідчать дані порталу Open Budget Міністерства фінансів.
Найбільші суми закладено в Краматорську — 68,6 млн грн, та Слов’янську — 52,9 млн грн. Далі — Дружківка (16,2 млн), Лиман (11,5 млн) і Миколаївка (6,4 млн). Менші, але все ж значні витрати запланували Андріївка (5,7 млн), Святогірськ (2 млн) та Удачне (400 тис. грн).
Окремий випадок — Добропілля. В офіційному бюджеті на 2025 рік немає рядка, присвяченого ремонту доріг. Утім, у статті «Організація благоустрою населених пунктів» передбачено понад 28 млн грн — і саме в межах цього коду часто приховують витрати на вулично-дорожню мережу. Така відсутність деталізації унеможливлює належний контроль: незрозуміло, яка частина коштів піде на асфальт, а яка — на озеленення, лавки чи вивіз сміття.
Це може означати, що подібні витрати закладені й в інших громадах, однак через відсутність тендерів і розшифровок у бюджетах їх наразі неможливо виявити.
Варто також пам’ятати: ці суми — не остаточні. Протягом року громади можуть переглядати бюджети, додавати нові видатки або перерозподіляти вже наявні ресурси.
Ремонтні закупівлі на десятки мільйонів гривень уже розпочалися в Краматорську, Слов’янську, Дружківці, Миколаївці та Добропіллі. За даними електронної системи Prozorro, у Краматорську провели чотири тендери на понад 59 млн грн. Один з останніх контрактів стосується навіть благоустрою території ринку «Лазурний» — на понад 615 тис. грн.
У Слов’янську встигли провести три закупівлі на майже 30 млн грн. Вони передбачають ремонт понад 28 тис. м² дорожнього покриття — це приблизно 4−6 км дороги, залежно від ширини проїзної частини. Частину коштів спрямують на нанесення нової розмітки.
Дружківка також активізувала дорожні закупівлі. Управління житлово-комунального господарства міської ради оголосило вже дві процедури на майже 35 млн грн: одна з них завершена й угоду підписано, інша — ще на стадії подання пропозицій.
Миколаївська громада Краматорського району також не стала зволікати. Вона оголосила закупівлю практично на весь бюджетний ліміт — 6,4 млн грн — для поточного ремонту та утримання понад 6 тис. м² доріг.
Найбільш неоднозначною є ситуація в Добропільській громаді. Хоча в її офіційному бюджеті на 2025 рік немає прямого рядка на ремонт доріг, міська влада активно укладає договори. Від початку року вже підписано 21 угоду на понад 28 млн грн.
Переважна частина згаданих закупівель відбулася за процедурою «відкриті торги з особливостями», яка дозволяє визнавати тендер дійсним навіть за участі одного учасника. Як наслідок — майже всі процедури завершилися перемогою єдиного претендента.
Натомість влада Добропілля обрала іншу схему — дроблення закупівель на допорогові суми. Лише 4 з 21 угоди укладені за конкурсною процедурою, решта — через прямі договори з попередньо визначеним постачальником.
Така структура закупівель — із концентрацією угод на граничну суму — свідчить про ймовірне навмисне подрібнення робіт, аби уникнути відкритих торгів та формального дотримання закону без реальної конкуренції. До того ж жодна з процедур не супроводжувалася повним комплектом документів — технічних завдань, проєктів чи навіть самих договорів. Це унеможливлює публічну оцінку обґрунтованості витрат і реального змісту робіт.
Серед виконавців дорожніх робіт у прифронтових громадах Донеччини — жодних нових імен. Контракти стабільно отримують компанії зі знайомими прізвищами у засновниках і давніми зв’язками з місцевою владою або колишніми політиками. Найчастіше фігурують «Славдорстрой», «Білдгруп» та «Красногорівське ремонтно-будівельне підприємство».
ТОВ «Славдорстрой» — частина корпорації «Слав груп», яка спеціалізується на дорожньому будівництві. Свій шлях компанія почала із замовлень від ПАТ «Донбасенерго» — підприємства, пов’язаного з родиною експрезидента Віктора Януковича. Основний бенефіціар «Слав груп» — Едуард Бондаренко, голова правління «Донбасенерго» і колишній заступник голови Укравтодору за уряду Азарова. Другий бенефіціар — Максим Єфімов, колишній народний депутат і депутат Краматорської міськради, відомий бізнесмен і соратник Партії регіонів. Не дивно, що за декілька місяців 2025 року фірма встигла укласти з різними органами влади Донеччини контрактів на понад 165 млн грн.
ТОВ «Білдгруп» — ще один стабільний гравець у дорожніх підрядах. Компанія належить до орбіти Віктора Коркішка, колишнього очільника Донецького облавтодору й депутата Донецької міськради від Партії регіонів. У цій бізнес-групі також: «Перша українська дорожньо-будівельна компанія», «Будмонтажпроект», «Компанія Містдорбуд», «Київдортехнологія» — фірми, які роками освоюють бюджетні мільйони на ремонтах доріг.
Характерна деталь: і «Славдорстрой», і «Білдгруп» в одній із тендерних документацій вказали однакового постачальника асфальтобетону — ТОВ «Слав АБЗ», що входить до тієї ж «Слав груп». Це ще раз підкреслює фінансову взаємозалежність нібито незалежних фірм. Крім того, частина компаній з орбіти Коркішка використовують ті самі контактні дані, що й ТОВ «Інвест Капітал Схід», співвласником якого також є представники «Славдорстрою».
Безпосередньо ТОВ «Білдгруп» у 2025 році уклало контрактів з органами влади Донецької області на понад 190 млн грн. Водночас компанія — лише одна з низки фірм, що входять до спільної бізнес-групи Коркішка. З огляду на їхню регулярну участь у тендерах і тісну взаємодію між собою, реальні обсяги доходів можуть вражати.
ТОВ «Красногорівське ремонтно-будівельне підприємство» — фаворит у закупівлях Добропільської громади. Зареєстроване у 2010 році зі статутним капіталом лише 3,5 тис. грн, фірма спочатку мала інші види діяльності, а у 2019-му перепрофілювалась на дорожні роботи. Нещодавно змінила юридичну адресу — з окупованого Курахового на підконтрольний Краматорськ.
Компанія тісно співпрацює з КП «Добропільський міський транспорт». Лише торік вона отримала 21 контракт на понад 11 млн грн, здебільшого без тендеру — за вже знайомою схемою подрібнення закупівель на допорогові суми. У 2025 році ця практика триває.
Окремо варто згадати й кримінальний бекграунд. У 2016 році «Красногорівське РБП» фігурувало у вироку Сєвєродонецького міського суду у справі про фіктивне підприємництво. Слідство встановило, що через низку підконтрольних фірм виводилися кошти, оформлялися безтоварні операції й мінімізувалися податки. Хоча «Красногорівське РБП» не було обвинуваченою стороною, воно згадувалося серед компаній, що отримали вигоду від схем.
На тлі повномасштабної війни, хронічного дефіциту бюджету та масової евакуації витрати десятків мільйонів гривень на ремонт доріг у прифронтових громадах виглядають щонайменше суперечливо. Частина об'єктів розташована лише за кілька кілометрів від лінії фронту. У таких умовах нове покриття може не протриматися й кількох місяців — або бути зруйнованим ще до завершення робіт.
Не менше питань викликає і механіка самих закупівель. У більшості випадків передбачено авансування до 30% — що створює простір для маніпуляцій: гроші можна отримати наперед, а далі — або не виконати роботи, або імітувати процес. Підрядники — ті самі, конкуренція — формальна, договори — подрібнені до допорогових сум, а проєктна документація не завжди у відкритому доступі. Це класичний портрет закупівель із високим рівнем ризику.
Йдеться не лише про неефективне використання коштів. Йдеться про системну слабкість, яка дозволяє освоювати бюджети без стратегічної потреби, належного контролю й без жодних гарантій результату. У ситуації, коли кожна гривня могла б піти на оборону, забезпечення критичної інфраструктури чи підтримку переселенців, асфальт у мертвих зонах — це не інвестиція в розвиток, а симптом глибшої хвороби тилового управління.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!