ФОТО. Код єдності та символ свободи: як донеччани святкували День вишиванки до вторгнення росіян

Всесвітній день вишиванки в Україні святкують щороку в третій четвер травня. Попри активні бойові дії, традиція та шанування українського одягу щороку зберігається й з часом все більш стає вагомою у формуванні української ідентичності.

День вишиванки у Бахмуті 2016 рік / Фото з відкритих джерел

Свято Вишиванки відносно молоде, але вже стало народним та улюбленим. Заснували його у 2006 році. Саме тоді студентка Чернівецького національного університету Леся Воронюк запропонувала своїм друзям обрати один день й одягнути всім вишиванки. Її підтримали інші студенти та викладачі. З часом цю ідею перехопила українська діаспора, й свято поширилося світом.

На Донеччині цей день особливого значення та популярності почав набирати у 2014−2015 роках, коли у багатьох жителів відбулася переоцінка цінностей через початок російської агресії на Донбасі.

Особливого значення вишиванка набуває й сьогодні, в стан повномасштабної війни. Це як код нації, який притаманний українському народу й підсилює стійкість нашого духу.

Журналісти «Вчасно» нагадали, як День вишиванки відзначали у донецьких містах, які вже окуповані, або близькі до лінії зіткнення.

Торецька громада

Вишиванка в Торецькій громаді історично з’явилася давно, про це розповідала одна із засновниць спільноти «Український Нью-Йорк на Донеччині» вчителька Надія Гордіюк.

«Засновуючи спільноту, я як адміністраторка отримала фото людей у вишиванках 40−50-х років. Відомо, що у 1696 році були перші згадки про козацьких зимівників у Балці Залізній, де зараз знаходиться сучасний Нью-Йорк, — каже Надія. — Тому вишивка існувала на нашій землі давно. А в школі № 18, розбомбленій нині росіянами, був музей де зберігалося багато вишиванок з нашого міста».

Однак офіційно перший День вишиванки в громаді пройшов після звільнення Торецька, у 2015 році без підтримки місцевої адміністрації. Ініціаторами свята були місцеві волонтери. Тоді перший День вишиванки був відзначений автопробігом. Було багато машин з українськими прапорами, які їхали по всій громаді.

А за підтримки місцевої адміністрації, масштабно День вишиванки почали відзначати у 2017 році. Нині Торецька громада частково перебуває в окупації.

Фото: Надія Гордіюк

День вишиванки у Торецьку/ Фото: Надія Гордіюк

День вишиванки у Торецьку/ Фото: ДонОДА

Авдіївка

В Авдіївці, яка вже два роки перебуває в окупації, День вишиванки до повномасштабного вторгнення проходив досить активно. Місцеві жителі одягали національне вбрання й збиралися в місті на святкуванні. Це стосувалося тих, хто відчував, що Україна це — рідне, а вишиванка — це природно, розповідала про свої спогади жителька Авдіївки, працівниця міської військової адміністрації Віра Хоменко.

«Я пам’ятаю, що десь до 2020 року, коли люди одягали вишиванки, ті, хто зараз там залишилися, так звані «ждуни», вони засуджували це. Ніби сміялися з людей, які одягали вишиванки. Вважали, що це показуха і не розуміли ці традиції. Однак попри це свято з роками набирало обертів, й все більше людей доєднувалися до флешмобу «Одягни вишиванку», — розповідає Віра.

День вишиванки в Авдіївці/ Фото: Авдіївська міська військова адміністрація

Слов’янськ

Після визволення від російських окупантів Слов’янська у 2014 році, у місті поширився патріотичний український рух. Активісти збиралися кожної неділі на центральній площі, де обговорювали різноманітні питання. За їх сприянням вперше День вишиванки у Слов’янську відзначили у 2016 році. Про це розповідав громадський активіст міста Геннадій Марапулець.

«Після чергового обговорення у центрі Слов’янська пролунала пропозиція провести вишиванкову ходу. Ідею підтримали. Людей було багато, до тисячі точно. Ми пройшли центральними вулицями міста. Це все проводилося за підтримки місцевої адміністрації. Провели патріотичний концерт. Так у місті років три проходив День вишиванки. А потім був ковід, війна, і все припинилося», — каже Геннадій.

За його словами, вишиванку тоді одягали всі, хто хотів, він особисто не зустрічав людей, які не підтримували б це свято або був проти.

День вишиванки у Слов’янську/ Фото: Геннадій Марапулець

Бахмут

Перший День вишиванки у Бахмуті, який вже три роки знаходиться в окупації, було відзначено 19 травня 2016 року. Передумовами цього було звільнення міста ще у 2015 році. Про це розповідала засновниця й керівниця творчої майстерні «Бахмутський оберіг», членкиня Національної спілки народних майстрів України Світлана Кравченко.

На перше святкування Дня вишиванки в Бахмуті членкині майстерні «Оберіг» організували показ вишиванок, до якого доєдналися всі охочі місцеві люди.

«Перша вишиванка з нашої громади потрапила до мене через військові дії із селища Парасковіївка. Її приніс чоловік, вона була просто конопляна, й занедбана, — каже жінка. — Коли я її відіпрала, то виявилося, що вона шита вручну з конопляного полотна. Вишивка проста, а за допомогою фахівців я зрозуміла, що вона шита конопляними нитками, відбіленими й вимоченими в конопляній олії».

Після цієї сорочки у жінок виникла ідея організувати показ вишиванок до свята.

«Нам запропонували, щоб модельна агенція долучилася до цього показу, але ми вирішили, що моделями будуть звичайні пересічні люди, які б демонстрували одяг, прикраси, елементи національного одягу й головні убори, — розповідає Світлана. — Ми проводили багато репетицій перед святом. Охочих брати участь у показі було багато. Кожен створював різні вишиванки, елементи прикраси, шопери, головні убори тощо. Люди самостійно вишивали. Це був потужний рух культурних людей на Донеччині».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Народжені у вишиванках»: як переселенка з Донеччини створює перші обереги для українських дітей

День вишиванки у Бахмуті / Фото: Світлана Кравченко

День вишиванки у Бахмуті / Скриншот із відео

Маріуполь

День вишиванки у Маріуполі, який нині четвертий рік перебуває в окупації, не одразу набув масштабного святкування. На початку 2000-х головними учасниками свята ставали школярі та вихованці театральних та танцювальних колективів. Але з кожним роком свято ставало все більш популярним.

Тисячі людей кожен третій четвер травня одягали вишиванки й виходили на центральний проспект Маріуполя для вишиванкової ходи.

З кожним роком охочих взяти участь у вишиванковій ході ставало все більше і більше. У 2019 році близько 10 тисяч людей взяли участь у святі. Провели масштабну ходу містом. Того дня 10-метрового сталевара, як символ Маріуполя, також переодягли у вишиванку.

Маріуполь, День вишиванки 2019 рік/ Фото: Євген Сосновський

Фото:MRPL.CITY

Маріуполь, День вишиванки 2019 рік/ Фото: Євген Сосновський

Фото взято: Маріупольська міська рада

Покровськ

Щороку у Покровську теж відзначали День вишиванки. Нині місто знищене, а більша його частина перебуває під росіянами.

На День вишиванки дорослі та діти, представники влади, громадськості, учні шкіл та викладачі — усі у вишиванках йшли колоною центром міста.

Так місцеві жителі демонстрували різноманітність національного вбрання.

«З кожним роком у нашому місті все більше людей надягають вишиванки», — зазначали учасники акції.

За словами містян, вишиванка — це не просто одяг, а відображення внутрішнього світу.

«Вишиванка стає все популярнішою, і це світова тенденція. Багато відомих дизайнерів створюють на її основі свої колекції, — розповідала керівниця театру-майстерні „Дукач“ Вікторія Дворянчикова. — Усього існує понад двісті різних швів, але сьогодні найпоширенішою залишається вишивка хрестиком. Особливістю нашого регіону була „ламана гілочка“. І якщо в інших частинах України орнаменти мають щось спільне із сусідніми народами, то вишивка східної України унікальна та неповторна, вона є лише тут».

День вишиванки у Покровську, 2017 рік