«Люди розраховують лише на себе»: чому родини відкладають евакуацію та часто залишаються без підтримки після виїзду

Кожна друга родина, яка відкладала евакуацію, не знала, куди їхати, а понад 40% людей — де житимуть після переїзду. Навіть опинившись у безпеці, переселенці стикаються з новими труднощами: нестачею інформації про соціальні виплати, доступну допомогу та можливості облаштувати життя на новому місці.

Кожна друга родина, яка відкладала евакуацію, не знала, куди їхати, а понад 40% — де житиме після переїзду/ Ілюстративне фото: UNICEF

Невизначеність щодо житла та майбутнього змушує родини з дітьми відкладати евакуацію з небезпечних громад. Навіть після переїзду чимало переселенців не знають, на яку допомогу можуть розраховувати, або не наважуються звертатися по підтримку.

Про це свідчать результати дослідження добробуту родин із дітьми після евакуації, яке провела БО «Координаційний гуманітарний центр».

Як розповів журналістам «Вчасно» керівник відділу інформаційного менеджменту організації Олександр Свидинюк, в опитуванні взяли участь 326 родин, у яких виховуються 459 дітей. Зокрема, 30% опитаних сімей евакуювалися з Донеччини.

Дослідження показало, що однією з головних проблем для переселенців залишається нестача інформації про можливості проживання та доступну допомогу. Причому труднощі виникають як до евакуації, так і після переїзду.

За результатами дослідження, серед тих, хто відкладав евакуацію, 50% не знали, куди саме їхати, а 43,8% не розуміли, де житимуть після виїзду.

«Людям ще до виїзду потрібно пояснювати, де вони зможуть проживати, яку допомогу отримають і як зможуть організувати своє подальше життя. Часто вони просто не знають про наявні можливості й розраховують лише на себе», — зазначає експерт.

При цьому 95% опитаних родин шукали житло самостійно або через родичів. Більшість ще до евакуації намагалися з’ясувати, де можна орендувати квартиру, скільки це коштуватиме та в якому населеному пункті вони зможуть оселитися. Лише після цього зверталися до організацій по допомогу з виїздом або евакуювалися самостійно.

Щоб допомогти людям заздалегідь знайти місце для проживання, БО «Координаційний гуманітарний центр» створила платформу «Поруч».

На ресурсі можна переглянути доступні варіанти житла та спланувати переїзд до конкретної громади. При цьому враховують індивідуальні потреби людини, зокрема необхідність безбар'єрного житла та можливість поселення з домашніми тваринами.

Допомога є, але не всі переселенці знають, як її отримати

Після евакуації проблема нестачі інформації не зникає. Дослідники з’ясували, що значна частина переселенців не має достатніх відомостей про соціальні виплати та програми підтримки.

Лише половина опитаних повідомили, що отримують усі виплати, на які мають право. Майже 20% отримують їх частково, а 16% узагалі не знають, на яку допомогу можуть розраховувати.

Водночас, за словами Свидинюка, насправді людей, які не мають достатньої інформації, може бути більше.

«Цю цифру я б не сприймав як остаточну. Під час спілкування відчувалося, що деякі люди не хотіли визнавати, що чогось не знають. Вони начебто говорили, що обізнані, але з подальших відповідей ставало зрозуміло, що не всю інформацію мають. Тому проблема не лише в обсязі допомоги, а й у тому, наскільки легко дізнатися про неї», — зазначає експерт.

За його словами, після переїзду люди найчастіше звертаються до ЦНАПів, лікарень і шкіл. Саме через ці установи можна було б активніше інформувати переселенців про доступні програми підтримки.

Проте нестача інформації — не єдина перешкода. Приблизно половині опитаних незручно самостійно звертатися по допомогу до державних установ або гуманітарних організацій.

«Люди дуже часто покладають усю відповідальність на себе. Вони самостійно евакуюються, шукають житло, намагаються облаштувати життя і навіть не цікавляться, які можливості підтримки існують. Коли їм пропонують допомогу, вони можуть погодитися, але самостійно звертатися їм незручно», — пояснює Свидинюк.

Частина переселенців також не вірить, що звернення по допомогу принесе результат. Через це люди навіть не намагаються з’ясувати, чи можуть отримати підтримку.

«У таких відповідях люди часто казали: „Та що там є? Навіщо щось подавати? Все одно нічого не допомагає“», — розповідає експерт.

Після евакуації люди часто залишаються сам на сам із проблемами

Дослідження також показало суттєву різницю між тим, як родини оцінюють сам процес евакуації, і труднощами, з якими стикаються вже після переїзду.

Зокрема, 95% опитаних позитивно оцінили безпеку під час перебування у транзитних центрах. Там евакуйовані можуть отримати гуманітарну, грошову, психологічну та юридичну допомогу.

Однак після розселення більшість побутових і фінансових питань родинам доводиться вирішувати самостійно.

Додаткові труднощі виникають у сімей із дітьми. За результатами опитування, 23% респондентів — одинокі матері або батьки. Ще 35% родин повідомили, що необхідність доглядати за дитиною повністю або частково заважає комусь із дорослих працювати.

За словами Свидинюка, саме тому допомога не повинна завершуватися після того, як люди залишили небезпечну громаду.

«Людям потрібна безперервність усієї допомоги. Часто підтримка завершується в транзитному центрі, де вони отримують гуманітарну, грошову та іншу допомогу. Але далі їм потрібно якось жити, планувати своє майбутнє, думати про те, як житимуть їхні діти. І все це лягає на їхні плечі. Очевидно, що соціальної допомоги від держави просто не вистачає», — підсумовує Олександр Свидинюк.

Детальніше про те, як живуть родини з дітьми після евакуації, з якими фінансовими труднощами стикаються, як адаптуються діти та чи планують переселенці повертатися додому, — читайте у матеріалі «Вчасно».

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2026 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2026 © ГО "Медіа-Погляд".
Ідентифікатор медіа R40-05538

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev