2 липня 1932 року на українському сході було утворено Донецьку область. За 94 роки вона сформувалася як одна із найрозвинутіших й потужних областей, яка пережила Другу світову війну, радянські наративи, революції, а нині переживає російську навалу, яку стримують й знищують українські війська.
Донецькій області — 94 роки/ Фото: Вчасно
94 роки тому Донеччина офіційно отримала статус області. Це сталося 2 липня 1932 року, коли на українському сході з районів Харківщини та Дніпропетровщини утворили нову адміністративну одиницю — Донеччину.
Першим обласним центром тоді було місто Артемівськ (нині Бахмут), але вже за два тижні його перенесли до Донецька (на той час Сталіно).
У сучасному світі Донеччина асоціюється як промислова область і, як відомо з історії, цьому сприяли європейці, а не «совєти», як багато років нав`язувала роспропаганда.
Власне і міста на Донбасі почали виникати у середині 18 століття навколо фабрик і заводів, побудованих іноземцями. Однак не промисловістю єдиною багатий регіон. Тому пропонуємо добірку видатних і цікавих фактів про Донеччину, які можуть вас здивувати.
Найбільш відома Донецька область великими запасами вугілля та своїми шахтами. Вони вважаються найглибшими, оскільки видобуток вугілля проводиться навіть на 1200-метровій глибині. На території Донецької області розташовано 127 шахт.
Протяжність гірничих шахт області — понад 2 тисячі кілометрів підземних коридорів. Через повномасштабне вторгнення більша частина цієї відстані сьогодні недоступна — обвалена, залита бетоном під час окупації чи зруйнована росіянами.
Покровський район, Донецька область/ фото з архіву «Вчасно»
У 1930 році режисер Дзиґа Вертов зняв перший український звуковий кінофільм «Ентузіязм: Симфонія Донбасу». Стрічка стала першим фільмом, в якому реальні промислові та буденні звуки слугували створенню музичного образу, а не лише ілюстрували візуальний ряд.
Відомий режисер та актор Чарлі Чаплін був вражений цим фільмом": «Я ніколи не міг уявити, що ці індустріальні звуки можна організувати так, аби вони здавались прекрасними. Я вважаю „Ентузіязм“ однією з найбільш хвилюючих симфоній, які я коли-небудь чув».
Фільм «Ентузіязм: Симфонія Донбасу» займає 28-му позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Кадр з фільму «Ентузіязм: Симфонія Донбасу»
Всесвітньо відому фотографію, на якій у травні 1945 року радянській військовий встановлює прапор перемоги над Рейхстагом, зробив військовий фотограф Євген Халдей. Він народився у Юзівці (стара назва Донецька).
У своїх фотографіях він фіксував події Другої світової війни. А після завершення війни під час Нюрнберзького процесу над фашистами три знімки Халдея були представлені як обвинувальні документи.
У 1995 році Євген Халдей отримав почесне звання кавалера Ордену мистецтв та літератури від Міністерства культури Франції. У 1997 році в Європі вийшов документальний фільм про нього, а потім випустили книгу у США.
Фото Євгена Халдея
Відомий український поет, дисидент Василь Стус зростав у Донецьку, викладав в області українську мову та літературу. Також працював у місцевій україномовній газеті. Пізніше переїхав до Києва.
Творчість Стуса дратувала радянську владу, яка знищувала не лише його поезію, а й самого автора. Диктатурі не подобалась його українська мова та прагнення бачити Україну незалежною. Василь провів кілька років за ґратами, де й загинув у 1985-му при загадкових обставинах.
Ім'я Василя Стуса шанується донеччанами, які перейменовують на його честь вулиці у своїх містах.
А з 2016 року ім'я поета носить Донецький національний університет, який відмовився працювати під російською окупацією та евакуювався у Вінницю. Викладання в університеті ведеться виключно українською мовою.
Василь Стус/ архівне фото з відкритих джерел
2 жовтня 2004 року у соляній шахті міста Соледар Донецької області відбувся концерт «Соляна симфонія». Це був перший в Україні музичний захід на глибині 300 м під землею.
Ініціаторами такого концерту стали торговий радник Посольства Австрії в Україні та місцева влада. Музика у соляній шахті лунала у виконанні Донбаського симфонічного оркестру.
У 2023 році російська армія зруйнувала Соледар та окупувала місто.
Соляна шахта у Соледарі Донецької області/ фото Amos Chapple (RFE/RL)
До 2014 року Донецька область виробляла п’яту частину загальнодержавного обсягу промислової продукції, посідала перші та провідні місця в Україні. У регіоні працювало понад 2000 промислових підприємств гірничовидобувної, металургійної, хімічної галузей, енергетики, важкого машинобудування і будівельних матеріалів. Експлуатувалися близько 300 родовищ корисних копалин.
У 2012 році журнал Forbes Ukraine признав Донецьк найкращим містом для бізнесу в Україні. Тут було понад 200 великих підприємств і 20 тис. середніх та малих підприємств.
Донецьк, 2012 рік/ фото elektraua.
У 2012 році Донецька область приймала у себе вболівальників чемпіонату Європи з футболу «Євро 2012». Для цього у Донецьку побудували сучасний стадіон «Донбас Арена», який обійшовся у 400 мільйонів доларів. Це перший стадіон у Східній Європі, спроєктований та побудований відповідно до стандартів 4 категорії УЄФА
Матчі «Євро 2012» на цьому стадіоні зібрали загалом 300 тис. вболівальників зі всього світу. На арені виступали такі світові зірки, як Бейонсе та Ріанна.
«Донбас Арена» — домашній стадіон українського футбольного клубу «Шахтар» та улюбленець всіх мешканців Донеччини.
Після окупації Донецька росіянами з 2014 року «Донбас арена» занепадає та руйнується.
«Донбас-Арена», Донецьк, 2012 рік/ фото elektraua.
Найсильнішою жінкою планети вважають донеччанку Ольгу Лящук.
У Книгу рекордів Гіннеса Ольга потрапила, коли розчавила своїми стегнами три арбузи за 14 секунд. Це сталося у 2016 році. У 2018-му жінка покращила свій же результат за 7 секунд. Ольга може підняти будь-який об'єкт вагою 200 кг або більше, підняти і перекинути через себе кам’яну кулю вагою 140 кг.
У 2026 році спортсменка втретє в кар'єрі стала переможницею Arnold Strongwoman Classic, набравши 50,5 бала та здобувши титул найсильнішої жінки світу.
Фото з архіву Ольги Лящук
Донецький Майдан постав 21 листопада 2013 року біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Як і київський, він почався із соціальних мереж і був реакцією на непідписання угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, згодом посилився через силовий розгін студентів у Києві.
В інших містах Донецької області люди також вийшли на вулиці, щоб підтримати Україну у боротьбі за шлях євроінтеграції та незалежність від росії. Акції відбулися у Маріуполі, Покровську, Костянтинівці, Краматорську, Слов’янську та інших містах. Донеччани наголосили: «Донбас — це Україна!».
Донецьк. 5 березня 2014 року. Акція «За єдину Україну». На мітинг вийшло 10 тисяч людей. Фото: Антон Скиба
Вторгнення росії в Україну почалося фактично у 2014 році з Донецької області, і саме тут почалася справжня війна, яка триває вже 12 років. На сході почали відроджуватися та наново формуватися Збройні сили України, які сьогодні протистоять ворогу.
У 2022 році з початком повномасштабного вторгнення війна, яку розв’язала росія, лише посилилася, і як наслідок сьогодні більшість великих міст Донеччини знищена й окупована, а частина населення вбита, евакуйована до інших областей країни або вивезена на ТОТ чи рф.
Вже понад 12 років частину Донеччини плюндрує російський окупант, область щодня зазнає ворожих обстрілів, однак не здається й продовжує чинити опір ворогу, який тисне навалою.
Стела Донецької області/ фото з архіву «Вчасно»
У соцмережах донеччани сьогодні з теплом пишуть про рідний край. Цьогоріч цей день теж проходить для жителів області із сумом і болем, адже їм важко бачити, як рідний дім знищують російські окупанти.
«Сьогодні день народження найкращого краю у світі — Донецької області. Святої та стражденної Донеччини. Землі, яка щоденно стікає кров’ю. Фейсбук питає, що у мене на думці. А на думці у мене таке. Гірке й болісне. Відчуття, що тоді, 1991-го, Донеччину залишили у складі України лише як цапа-відбувайла, аби звинувачувати у всіх смертних гріхах», — пише Юлія Сердюченко.
«З днем офіційного заснування, моя Донецька область! Ти існувала далеко до 32-го… але саме цього дня отримала офіційний статус, 94 роки тому… чи дотягнеш ти до свого сторіччя? Щоб там не було, але ти назавжди будеш в наших серцях місцем, де сходить найяскравіше сонце, місцем, де гуляє вільним степом нескорений вітер, місцем працьовитих людей з відкритою душею, місцем, куди так хочеться повернутися», — пише Юлія Пивовар.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!