Поки окупанти рівняють із землею прифронтові міста Донеччини, переселенці та родини військових лишилися з нічим. Статус міст на ЛБЗ заважає отримати як компенсації за втрачений дім, так і пільгове житло для захисників.
Фото: Суспільне Донбас/Юлія Підгола
Чоловік Лоліти Кононенко — поліцейський із посвідченням учасника бойових дій, який несе службу у Краматорську. Попри те, що рідне місто подружжя знищене окупантами, вони так і не отримали можливості взяти житло у кредит. Виплати, які чоловік отримує, витрачаються «під нуль» — на оренду двох квартир у двох різних регіонах, харчування та щоденні витрати.
Родина Лоліти володіла квартирою у Костянтинівці в мікрорайоні, який повністю знищений авіацією, артилерією та ударами російських дронів. Зараз у ньому вже фіксують пересування росіян, але родина не може отримати компенсацію від держави, аби придбати нове житло.
На сьогодні Костянтинівка де-юре вважається підконтрольною Україні, тож отримати ваучер у розмірі 2 млн грн за втрачене житло ще неможливо. Компенсація за зруйноване майно теж недоступна, оскільки супутникові знімки показують, що будинок на місці, хоч і не весь.
«Технічно будинок не зруйнований — стіни ж стоять. Там немає вікон, немає нічого… Тобто жити там не можемо, бо лінія фронту й обстріли, отримати компенсацію за розбите житло не можемо, бо будинок „стоїть“. А потрапити в чергу за житлом, бо наше втрачене в окупації, чоловік не може, бо місто вважається підконтрольним Україні», — каже переселенка.
Єдиний варіант — податися на отримання сертифіката за програмою «єВідновлення» та очікувати, що через постійні обстріли Костянтинівки будинок сім'ї буде знищений. Лише після цього вони матимуть право на відшкодування від держави.
Слід зазначити, що на сьогодні програми «єВідновлення» та «єВідновлення. Житло для ВПО з ТОТ» мають певні проблеми з фінансуванням.
До прикладу, виділеного першого траншу на ваучери в обсязі 6,6 млрд грн виявилося недостатньо для задоволення попиту, адже по всій країні подано понад 40 тисяч заяв. Уряд повідомив, що наступний транш планується у вересні.
Також триває робота і над залученням нового фінансування для продовження виплат по сертифікатах «єВідновлення». Очікується, що наступний ресурс для цієї програми надходитиме у два етапи — орієнтовно з серпня до листопада 2026 року.
Окрім перерахованих проблем із виплатами за знищене чи пошкоджене майно, допомогу від держави як переселенка Лоліта також не отримує. Через те, що чоловік працює в поліції на Донеччині, сукупний дохід сім'ї перевищує граничну норму для нарахування допомоги. Тепер соцслужби ігнорують факт, що через війну подружжя змушене жити розділено в різних містах, окремо харчуватися та оплачувати дві різні оренди квартир.
Усі гроші родини наразі йдуть під нуль на оплату орендованого житла, через що молода сім'я не має змоги навіть планувати майбутнє. За словами Лоліти, у таку пастку потрапили до 90% родин правоохоронців та військових, які несуть службу безпосередньо біля фронту на Донеччині.
«Мені неймовірно образливо. Я мимоволі порівнюю, як нас, чужих людей, прийняла Австрія, і що мені на сьогодні дає моя власна держава. Нічого. Від слова зовсім. Навіть якщо ми захочемо народити дитину, у нас не вистачить на неї грошей», — додає Лоліта Кононенко.
Правозахисники наголошують: через те, що уряд не змінює підхід до верифікації пошкодженого майна в «кілл-зонах», тисячі українських родин на лінії вогню лишаються сам на сам із фінансовою катастрофою.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!