Справу ексмера Селидового Сукова поставили на паузу через його мобілізцію

23 березня 2026 року Чечелівський районний суд Дніпра зупинив розгляд кримінального провадження щодо колишнього очільника Селидового Руслана Сукова. Причина — обвинувачений нині проходить військову службу, повідомляє «Вчасно».

Рішення ухвалили після того, як до суду надійшла інформація від військової частини: Суков був призваний ще 14 грудня 2025 року і наразі перебуває у лавах Збройних сил України. На судове засідання він не з’явився. Прокурори повідомили, що сам обвинувачений підтвердив факт служби, і наполягли на зупиненні провадження. Суд погодився з цими аргументами.

В ухвалі зазначено: відповідно до Кримінального процесуального кодексу, якщо обвинувачений мобілізований, суд зобов’язаний призупинити розгляд справи до моменту його звільнення з військової служби. Таким чином, справа фактично «заморожена» на невизначений строк.

Від домашнього арешту — до паузи у справі

Періодично суди розглядали клопотання прокурорів про продовження запобіжного заходу для Сукова. Йому постійно продовжували нічний домашній арешт, посилаючись на ризики втечі, впливу на свідків і зриву судового процесу.

Прокуратура наголошувала: обвинувачений може переховуватися, зокрема через тяжкість інкримінованих злочинів. Йдеться, серед іншого, про розтрату бюджетних коштів в умовах воєнного стану — за це передбачено до восьми років позбавлення волі.

Крім того, у матеріалах справи згадувалося, що Суков неодноразово не з’являвся на судові засідання, що ускладнювало розгляд. Тепер же процес зупинили вже не через поведінку обвинуваченого, а через формальну підставу, передбачену законом — мобілізацію.

У чому обвинувачують Сукова

Руслан Суков фігурує обвинуваченим у вчиненні правопорушень, передбачених одразу п’ятьма статтями Кримінального кодексу України:ч. 2 ст. 125 — умисне легке тілесне ушкодження;ч. 4 ст. 191 — привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем;ч. 1 ст. 263 — незаконне поводження з бойовими припасами;ч. 2 ст. 383 — завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення;ч. 2 ст. 384 — введення в оману органу, що здійснює досудове розслідування.

За версією правоохоронців, у квітні 2022 року, коли Суков виконував повноваження міського голови Селидового, він уклав договір на закупівлю бронежилетів та іншого спорядження на понад 800 тис. грн.

Частина поставленого товару, зокрема 25 бронежилетів, не відповідала державним стандартам і не могла використовуватися за призначенням. Попри це, їх прийняли, а постачальнику перерахували бюджетні кошти.

Окремі епізоди стосуються також побиття лікарки, незаконного зберігання гранат і повідомлення неправдивої інформації правоохоронцям.

Паралельні суди і спроби змінити свою роль

Паралельно з кримінальним провадженням Суков намагався відстояти свої позиції і в інших справах.

Зокрема, після звільнення з посади у 2025 році він оскаржував рішення військової адміністрації, яка припинила його повноваження. Суд став на бік держави, визнавши, що в умовах окупації громади саме військова адміністрація має право ухвалювати такі рішення.

Окрім цього, Суков намагався отримати компенсацію за нібито моральні страждання через притягнення до адміністративної відповідальності. Він вимагав понад 350 тис. грн, однак апеляційний суд відмовив, вказавши, що дії правоохоронців були законними, а шкода — недоведеною.

Ці процеси формують ширший контекст: ексочільник Селидового не лише захищається у кримінальній справі, а й намагається змінити власний статус у публічному полі — від обвинуваченого до сторони, що нібито зазнала шкоди від дій держави.

Що означає рішення суду зараз

Формально ухвала про зупинення провадження є прямою вимогою закону. Суд не має дискреції — у разі мобілізації обвинуваченого процес зупиняється. Однак на практиці це означає інше: розгляд справи, яка і без того триває вже кілька років, відкладається на невизначений строк.

Умови воєнного стану роблять цей строк потенційно довгим. А це, своєю чергою, створює ризики затягування справи і відтермінування відповідальності.

У ситуації, коли йдеться про обвинувачення у розтраті бюджетних коштів під час війни, така пауза виглядає не просто процесуальним рішенням, а ще одним фактором, який впливає на реальні строки розгляду і можливість довести справу до вироку.