У перші ж хвилини після ракетного удару бойова медикиня пригадує, як до лікарні почали приїжджати десятки «швидких» із пораненими — з відірваними кінцівками, крововтратою чи на межі смерті.
Фото зі сторінки голови Донецької ОВА Вадима Філашкіна
16 липня росія атакувала ФАБ-500 торгівельний центр та ринок у центрі Добропілля. Щонайменше четверо людей загинули, близько 30 зазнали поранень.
Бойова медикиня організації «Frontline medics» Анастасія Роздольська з позивним Іскра стала очевидицею ракетного удару окупантів посеред дня. Коли авіабомбою атакували місто, на її очах лікарі рятували десятки поранених, велика частина з яких втратила кінцівки. Інші ж втратили життя. Те, що вона бачила, чула та робила в перші години після атаки, дівчина розповіла на своїй сторінці.
«П'ять хвилин — звуки сирен, швидка за швидкою, і починається найстрашніше: крики, відірвані кінцівки, поранені всюди — в операційних, у коридорах, на всіх можливих столах і кріслах. Я бігаю і не знаю, з кого почати — всі поранені, всім страшно й боляче.
Там лежала дівчинка 27 років — красунечка, з неймовірною фігурою. Лежить на столі, міцно стискає мою руку й кричить від болю. Я тримаю її за голову, гладжу по обличчю, заспокоюю. «У мене немає ноги. як мені далі жити? Мене хлопець кине. Кому я потрібна? Скажи мені правду, в мене немає ноги?» Я дивлюсь на ногу, якої немає вище коліна, й не можу сказати їй правду. Брешу й продовжую заспокоювати її до останнього, доки їй не дадуть анестезію й вона не засне", — пригадує Іскра.
Фото зі сторінки голови Донецької ОВА Вадима Філашкіна
Фото зі сторінки голови Донецької ОВА Вадима Філашкіна
Анастасія Роздольська зізнається, що була в стані шоку. Той день, на її думку, став найжахливішим за всі останні 7 місяців, які вона перебуває на фронті. І забути не вдасться ані крики людей, ані страх та відчай на обличчях поранених.
«Покурила-поплакала й повернулася до поранених. Уже за хвилину була в операційній і бачила, як лікарі втретє запускали серце 21-річного хлопця. Тоді ж мене викликали в операційну до 19-річної дівчинки в паніці, яка шукала свою маму. Вона в момент атаки бомби була біля входу в магазин, який росіяни знищили вщент. Їй сказали прийти в морг і опізнати маму. Вона плаче: „Мамочка, як я буду без тебе?“… Приходить психіатр і каже, що їй треба додому й поспати. Я майже відкрито послала його», — каже медикиня.
Для тієї дівчини мама була єдиним членом родини, хто лишився поруч. З рідних — лише дідусь та бабуся, які в сусідньому селі лишилися жити в окупації.
На жаль, поранений юнак, якому кілька разів намагалися «завести» серце, помер. 19-річна дівчинка впізнала у морзі тіло своєї мами.
«Повертаюсь в операційну, допомагаю переміщати тіло хлопця в чорний пакет. Роблю пальцем на чолі хрестик… Коли курила на вулиці - підійшов тато дівчинки без ноги, яку я тримала за руку, поки вона не заснула в операційній…» — пригадує Анастасія.
Зауважимо, що на сьогодні Добропілля розташоване за 15 кілометрів від лінії фронту. Окупанти щодня проводять атаки на цьому напрямку, намагаючись перебити логістику, знищити місто ракетами та дронами, аби врешті захопити руїни з тілами вбитими українцями на них.
Фото зі сторінки голови Донецької ОВА Вадима Філашкіна
Фото зі сторінки голови Донецької ОВА Вадима Філашкіна
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!