«Усе, що їм залишається, — це інтернет»: третині евакуйованих родин бракує спілкування для дітей

Після евакуації діти почуваються безпечніше, однак багатьом бракує друзів і спілкування. Кожна третя опитана родина повідомляє про труднощі з адаптацією дітей до нового життя.

Третині евакуйованих родин бракує спілкування для дітей/ Ілюстративне фото UNICEF

Після евакуації в безпечніші регіони більшість дітей почуваються спокійніше, однак звикнути до нового життя вдається не всім. Частина продовжує дистанційно навчатися у своїх колишніх школах, не має друзів поруч та можливості відвідувати гуртки й секції.

Про це свідчать результати дослідження добробуту родин із дітьми після евакуації, яке провела БО «Координаційний гуманітарний центр».

Як розповів журналістам «Вчасно» керівник відділу інформаційного менеджменту організації Олександр Свидинюк, в опитуванні взяли участь 326 родин, у яких виховуються 459 дітей. Зокрема, 30% опитаних сімей евакуювалися з Донеччини.

За результатами дослідження, майже 80% батьків зазначили, що після переїзду їхні діти почуваються в більшій безпеці. Ще 75% помітили покращення їхнього емоційного стану.

Водночас адаптація до нового середовища залишається складною. Хоча 75% батьків вважають, що їхні діти повністю або переважно звикли до нового місця проживання, чимало сімей повідомляють про нестачу спілкування з однолітками.

Навчаються у старих школах, але не мають друзів поруч

За даними опитування, 85% родин повідомили, що всі діти шкільного віку в їхніх сім'ях продовжують навчання. При цьому 44,6% дітей досі навчаються дистанційно у школах, які відвідували до евакуації.

З одного боку, це дозволяє підтримувати зв’язок зі знайомими вчителями та однокласниками. Однак водночас обмежує можливості знайомитися з дітьми за новим місцем проживання.

«Це зрозуміло, адже діти залишаються у звичному оточенні. Але водночас багато батьків говорять про нестачу спілкування. Діти фізично проживають у новому місці, а їхні друзі залишаються там, звідки вони виїхали. Дистанційне навчання дозволяє не переривати освіту, але обмежує можливості звикнути до нового середовища та пізнати його», — пояснює Свидинюк.

Загалом лише 60% дітей мають друзів або регулярно спілкуються з однолітками. Причому йдеться не лише про особисті зустрічі, а й про телефонні розмови та спілкування в соціальних мережах.

Ще 33% родин зазначили, що їхнім дітям бракує спілкування, а 6% повідомили, що діти взагалі не контактують з однолітками.

Крім того, майже 23% опитаних розповіли, що їхні діти не мають можливості відвідувати гуртки, спортивні секції чи інші позашкільні заняття.

«Часто люди проживають у селах, де взагалі немає жодних занять для дітей. Усе, що їм залишається, — це інтернет і спілкування з друзями з попереднього місця проживання. Ці друзі також можуть бути розкидані по різних містах і країнах, тому діти підтримують зв’язок переважно онлайн», — розповідає експерт.

Ситуацію ускладнюють і фінансові труднощі. Серед родин, які змушені економити після евакуації, 22,7% скорочують витрати на дитячі гуртки та дозвілля.

Частина дітей потребує психологічної підтримки, але не отримує її

Окремо дослідники вивчали доступ евакуйованих дітей до медичної та психологічної допомоги.

За результатами опитування, 71% родин можуть отримати необхідні медичні послуги без труднощів. Водночас 16% дітей досі не мають сімейного лікаря за новим місцем проживання.

Ще майже 7% батьків повідомили, що їхні діти потребують психологічної підтримки, але не отримують її. Однією з причин є те, що родини не знають, куди звернутися.

Однак, за словами Свидинюка, реальна потреба в такій допомозі може бути більшою, адже батьки не завжди здатні самостійно оцінити психологічний стан дитини.

«Тут важливо розуміти, що це оцінка самих батьків. Вони не завжди можуть правильно визначити, чи потребує дитина психологічної підтримки. Часто батьки говорять, що дитина її не потребує, хоча в цей момент самі замислюються над цим питанням», — зазначає експерт.

На думку Свидинюка, для повноцінної адаптації дітям недостатньо лише безпечного житла та можливості продовжувати навчання. Важливо також створювати умови для спілкування, знайомств і дозвілля.

«Добре, що в умовах війни діти взагалі мають можливість навчатися дистанційно. Але їм також потрібні безпечні місця для спілкування, гуртки, спортивні секції, підліткові простори. І бажано, щоб це було доступно, адже багато батьків змушені економити саме на таких заняттях», — наголошує Свидинюк.

Детальніше про те, як живуть родини з дітьми після евакуації, чому змушені економити на найнеобхіднішому та чи планують повертатися додому, — читайте у матеріалі «Вчасно».

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2026 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2026 © ГО "Медіа-Погляд".
Ідентифікатор медіа R40-05538

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev