«Прийшли м’ясники — усіх повбивають»: з такими словами частина попереднього керівництва 54-ї ОМБр прощалася з особовим складом. Новий комбриг Вадим Черній, який перейняв управління бригадою в аварійний термін, вимушений бороти наслідки «страшилок».
Вадим Черній прийняв розбиту бригаду аварійно швидко — за 5 днів — у критичний момент. Відразу розвернув її «обличчям до солдата», але частина військових, звиклих до панібратства, вирішила, що за новими правилами служити не буде.
«Спілкуючись з одним офіцером, ми запитали, коли востаннє особовий склад займався на полігоні… Й виявилося, ніхто цим не займався. Хіба що окремі підрозділи. Але не ті, які були в лінії БпЛА», — пояснює журналістам «Вчасно» командир 54 ОМБр Вадим Черній.
За його словами, після призначення нового командування багато військовослужбовців захотіли перевестися. Причина переважно в тому, з якого роду військ «Несквік» та командири, яких він поставив на посади командирів батальйонів. На момент, коли він очолив бригаду, 54 ОМБр акцентувала оборону на БпЛА. Коли через брак піхотинців лінію зіткнення окупанти почали протискати, це спричинило втрату Сіверська.
«У мене спершу було враження, що це бригада безпілотних систем, а не механізована. Але ж треба було тримати смугу, будувати оборону, створювати системи вогневих позицій, системи інженерних загороджень. Лише тоді задача по обороні виконувалася б. Система на той час взагалі була відсутня, починаючи з планування. Тому я розумію, як усе сталося в Сіверську», — каже полковник ЗСУ.
Станом на перші дні грудня 2025 року росіяни уже частково захопили місто — десятки, а потім сотні окупантів закріпилися в будинках та підвалах. За таких умов дрони вже не могли контролювати їх пересування, тому ворог зміг інфільтруватися в центр міста. Вадим Черній переконаний: за таких умов бодай якісь оборонні дії могла вести лише добре навчена піхота. Проте її бракувало, а наявні військові, навіть стрільці, працювали з дронами, а не укріпленням своїх позицій.
Зрештою, коли лінія оборони посипалася, а Сіверськ був втрачений, попереднього командира 54 ОМБр зняли з посади, а на його місце призначили Вадима Чернія — 30-річного вихідця з піхоти, який відразу попередив підлеглих, що бригада «повертається до піхоти обличчям».
«У мене ця фраза написана на командному пункті: „Або ти працюєш на піхоту або з піхотою“. Не робиш, що повинен — йдеш на виконання бойових з хлопцями», — каже військовий.
Частину командирів, які знехтували навчанням піхотинців, Вадим Черній змінив на своїх побратимів — як сам зауважує, «молодих і дикоростучих, але перспективних, з певним досвідом».
Чому окупанти змогли захопити центр Сіверська, а згодом усе місто, попри перевагу Сил оборони в дронах? Вадим Черній, який очолив 54-ту ОМБр після падіння міста, відверто пояснює: піхоту занедбали. Зараз він намагається перетворити бригаду на боєздатний організм, проте з новими вимогами не погоджується частина підлеглих. Бо піхоту нарешті готують до того, що доведеться вступати у близькі бої з ворогом.
На початку його командування у бригаді був хаос. Зараз же змінили багато внутрішніх процесів: запустили бойову підготовку, налагодили систему управління, яка, за словами Вадима Чернія, була неорганізована і майже відсутня.
«Ми побудували принцип відділу навчальності. Прибрали багато радянщини, яка була присутня. Змусили працювати підрозділи забезпечення на ті підрозділи, які виконують бойові завдання. Прибрали тут кумівство, панібратство. Наприклад, не може одну з ключових посад у бригаді займати особа, яка ніколи не була на місці. Ключову посаду. А потім у мене питають, чому цей напрямок захаращений. Я про все доповідаю, відповідні рішення мною прийняті, люди покарані. Але вимагати, чому зараз тут усе так, а не як має бути, неможливо. Це комплекс причин, умов, які треба змінювати», — зауважує командир бригади.
Вадим Черній додає, що для нього це звичний період переформатування бригади, коли починаються скарги на нового командира. Зараз частина процесів залежить від вищого командування — або вони підтримають цю реорганізацію, або система, яка втратила Сіверськ, залишиться. Зараз він відчуває підтримку — каже, «десь більше, десь менше, але порадитися є з ким». Однак рішення він приймає самостійно, хоча в батальйоні, яким командував чотири роки до 2026-го, радився навіть з водіями БМП та механіками.
«Тим, хто допомагає, дякую, що є кому зателефонувати, проконсультуватися. Але купа моментів і нюансів, які не назвеш, на жаль. Але їх прекрасно розуміють усі військові: чому, як так сталося. Все взаємопов'язане, розумієте? Тому все непросто. Буває, що й вставляють палки в колеса. Їх не видно, але вони присутні. Причому на всіх ланках, бо люди не хочуть виходити з зони комфорту», — каже комбриг.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!