36-річна Наталія Кулацька з села Мемрик Покровського району загинула 26 серпня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Лозова на Харківщині. До початку служби вона працювала в університетах Покровська та Луцька, самостійно виховувала доньку. У грудні 2025 року Наталія здобула диплом практикуючого психолога, а вже через вісім місяців її життя обірвалося в бою за Україну.
На війні загинула військова з Донеччини Наталія Кулацька/ Колаж "Вчасно"
На війні загинула викладачка, військова з Донеччини Наталія Кулацька. Її життя обірвалося під час виконання бойового завдання на Харківщині. Їй назавжди залишилося 36 років,
Наталія Кулацька народилася 24 березня 1990 року в селі Мемрик Покровського району Донецької області. Там минули її дитинство та шкільні роки. Згодом вона вступила до Донецького національного технічного університету.
Після заміжжя Наталія певний час жила з чоловіком у Мирнограді, де народила доньку Кіру. У 2019 році чоловік Наталії помер, після чого вона сама виховувала доньку.
Працювала у Покровську у філії Донецького національного технічного університету. Після початку повномасштабного вторгнення росії Донецький національний технічний університет у квітні 2022 року був переміщений до Луцька. Наталія також переїхала до міста разом із донькою.
Там вона продовжила працювати в університеті. Була лаборантом кафедри, а через дистанційний формат навчання значну частину роботи виконувала в деканаті.
Коли ДонНТУ через два роки після релокації до Луцька переїхав до Дрогобича, Наталія вирішила залишитися й перейти працювати до Луцького національного технічного університету.
Колега Наталії Галина Лисенко розповіла «Вчасно», що для неї це було ще одне переміщення за роки повномасштабної війни, тому Наталія вирішила продовжити життя в Луцьку й вкотре не змінювати своє місцепроживання.
Жінка перейшла працювати діловодом на факультеті комп’ютерних та інформаційних технологій.
Фото: ФБ ДонНТУ
Галина розповіла також, що знала Наталію ще за часів роботи в Покровську, а згодом вони разом працювали вже і в Луцьку.
«Коли в Покровську працювали, було досить багато відділів, деканатів, тому ми особливо не спілкувалися. Більш тісним наше спілкування стало вже в Луцьку, але все одно в рамках робочого процесу. Ми з нею тісно спілкувалися під час роботи у приймальній комісії ЛНТУ. Вона легко знаходила спільну мову зі студентами, вступниками та їхніми батьками. Навіть коли всі інші були вже втомлені, то вона знаходила в собі сили й гумор спілкуватися. Вона була захоплена вихованням доньки. Це була її найбільша радість», — коментує Галина.
За її словами, Наталія була небагатослівною, але професійною, енергійною та водночас спокійною людиною.
«Вона з гумором ставилася до багатьох робочих ситуацій, які іншу людину змусили б нервувати», — розповідає колега.
В. о. директора Навчально-наукового інституту інженерії та технологій ДонНТУ Ігор Швець згадує, що Наталія багато уваги приділяла студентам. Через дистанційне навчання їй доводилося постійно телефонувати їм, передавати інформацію, нагадувати про академічні борги та оплату, контролювати виконання домовленостей.
«Не з першого разу до студентів додзвонишся, а потім треба ще й нагадати, проконтролювати процес. Вона все скрупульозно записувала: хто коли обіцяв прислати, здати. І в інших питаннях допомагала по деканату. Дуже нас виручала у цих питаннях», — розповідає Ігор Швець.
Він зазначає, що Наталія не могла просто сидіти без роботи — сама знаходила, що потрібно впорядкувати або зробити.
«Просто сидіти й нічого не робити — це не її. Вона знаходила роботу. Готова була повторювати багато разів одне й те саме. Студенти у нас різні, але й у неї була витримка, якої іншим бракувало, деякі так не можуть працювати й виходять із рівноваги», — говорить він.
Фото: ФБ ДонНТУ
Вже наприкінці 2025 року Наталія звільнилася з ЛНТУ. У грудні вона також захистила диплом практикуючого психолога. А вже в січні 2026 року Наталія стала військовослужбовицею.
Її рішення стало несподіванкою для колег. За словами Галини Лисенко, Наталія ні з ким його не обговорювала.
«Її рішення було абсолютно несподіваним і для всіх колег із ЛНТУ, і з ДонНТУ. Вона про це нікому не говорила», — говорить Галина.
Після початку служби Наталія швидко опанувала нові обов’язки. За словами Галини Лисенко, приблизно через пів року їй запропонували офіцерську посаду.
26 серпня 2026 року Наталія Кулацька загинула в районі населеного пункту Лозова Харківської області. Вона повернулася до Луцька на щиті.
Мама захисниці Людмила Йосипівна згадує доньку як самостійну, цілеспрямовану та вольову людину.
«Наталія була самостійна, цілеспрямована, завжди казала, що їй подобається пізнавати щось нове. Їй легко давалося навчання, своїми силами й знаннями вступила до двох вишів. Мала вольовий і сильний характер», — розповідає мама.
У Наталії залишилися мама Людмила Йосипівна, батько Володимир Ілліч та донька Кіра.
Фото: Суспільне Луцьк
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!