Двоє піхотинців 31-ї окремої механізованої бригади понад п’ять місяців тримали позицію за 30 метрів від росіян, відбиваючи штурми та знищуючи ворога.
Двоє піхотинців 31-ї ОМБр понад п’ять місяців тримали позицію й нищили росіян/ Скриншот із відео
Двоє піхотинців із Львівської області зайшли на позиції ще 20 лютого й понад п’ять місяців утримували один бліндаж. До війни вони жили зовсім неподалік один від одного — приблизно за 40 кілометрів, однак ніколи не були знайомі. Їх звела війна та спільна мета — знищувати російських окупантів, розповідають про історію бійців в 31-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького.
З поставленим завданням чоловіки впоралися. Усі небажані «гості», які намагалися зайти до їхнього бліндажа, там і залишилися. Після понад п’яти місяців на позиції вони виконали завдання, вийшли звідти й тепер готуються підлікуватися та поїхати додому до своїх родин.
«20 лютого ми вже були на позиції. Місяць було тихо, а потім почалося. Нам сказали нікого не пускати: розстріл — і все. Троє зайшли — і відразу на смерть», — розповідає один із військових.
Скриншот із відео
Як з’ясувалося, український бліндаж був зовсім поруч із позиціями росіян — відстань між ними становила лише близько 30 метрів.
Один із військових розповідає, що за цей час вони пережили не один штурм. Під час перебування на позиції бійці також отримували осколкові поранення.
«Один — у ногу, один — у лопатку, один — у задню частину. Окупант кинув гранату нам невдало, я встиг відбігти. Це в бліндажі було, коли вони штурмували», — каже військовий.
За словами бійців, росіяни, ймовірно, вважали, що український бліндаж був порожній. Однак щоразу, коли вони намагалися підійти й закріпитися на позиції, з’ясовувалося, що українські військові досі там.
«Командир сказав не покидати позицію. Ми й сиділи. Тримали. Були два дні без зв’язку, а потім скинули нам усе необхідне. Командир думав, що ми втекли з позицій, але куди тікати без зв’язку? Дрони б зайшли, або в мінну посадку потрапив — і все», — розповідає боєць.
Російські військові неодноразово намагалися зайти до бліндажа. Перші три окупанти, які прийшли думали, що тут сидять «свої».
«Дурнуваті вони. Один з них заліз і питає: „Свої?“, а ми йому: „Свої, заходь“. Сів і сидить, а у мене тризуб зверху на касці, а поряд лежить папір — „Обухівський“. І він молодий сидить і дивиться: то на мене на тризуб, то на цей папір — і розуміє, що попав», — каже військовий.
Скриншот із відео
Як виявилося, росіяни приходили на позицію не лише для штурму. Вони шукали порожні бліндажі, щоб закріпитися в них.
«Троє завалили, потім прибігли інші забрати їх на позиції й побачили їх мертвими. То ще один поруч з ними ліг, а інший у тапках був, загубив і босий тікав, — каже військовий. — Страшнувато було, але жити хочеш — то мусиш. Або він тебе, або ти його».
За понад п’ять місяців на позиції бійці пережили постійні обстріли, штурми, поранення. Попри це, вони не залишили бліндаж, доки не отримали наказ залишити позицію.
Тепер військові радіють, що нарешті вийшли з передової та повернулися до більш безпечних умов. Кажуть, усе, що їм довелося пережити за ці місяці, вони не забудуть ніколи.
Найбільше після п’яти місяців на позиції чоловіки хочуть повернутися додому, побачити своїх рідних і провести час із сім'ями.
Скриншот із відео
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!