Журналістам «Вчасно» комбриг 54-ї Вадим Черній каже, що ситуація у бригаді важка подекуди на рівні командирів роти — він уже зустрівся зі «слабкими» управлінцями. Однак частину замінити ніким. Або ж це буде принцип заміни «шила на мило».
На сьогодні повноцінно організувати особовий склад бригади заважає мікроменеджмент, який присутній в окремих підрозділах і загалом у 54-й, каже Вадим Черній. Крім того, ускладнює всі процеси й відстороненість окремих командирів від побратимів, яких вони почали вважати «підлеглими». Це позначилось навіть на побуті: на багатьох рівнях командування раніше жило, харчувалося і навіть ходили в різні вбиральні. Це позначилось на бойовому злагодженні, яке у грудні 2025 року стало мінімальним, якщо не нульовим.
«Зараз відбуваються процеси щодо переміщень. Довелося викорінювати окремі кухні, туалети, хоча я думав, що такої теми немає вже давно. Але вона була. Тому я розумію все, але щоб на такому рівні люди були зашугані й далекі від солдатів — так не може бути в нашій ситуації. Це треба бороти з самого верху, з себе. Тому маю надію, що зараз у мене буде більше часу наживо спілкуватися з військовими моєї частини. Хоча важко бороти систему, коли людям в голови вбили, що „всі офіцери — м’ясники, їм усім на вас похр*н, тому ви всі помрете“. Якщо мова про піхоту, то вони переконані, що я їх обманюю. Що зараз поїду в Київ, буду керувати звідти, а він піде завтра в посадку», — каже Черній.
Він кілька разів повторює, що до жодної командирської посади не рвався. Зокрема, на посаду комбрига його призначили неочікувано навіть для нього.
«Мені було нормально на інших посадах. Я працював з людьми, у батальйоні, чотири роки. Свого часу був наймолодшим командиром роти, коли у 2017 ще був лейтенантом. І я ніколи не рвався на ці посади, мене призначали. Молодим я теж даю „зелене світло“. Один з моїх командирів батальйону — старший лейтенант, хоча за званням може бути тільки командиром взводу. Але батальйоном він керує краще, ніж деякі командири бригад», — розповідає полковник.
Водночас комбриг наголошує: навчанню й спілкуванню з людьми треба приділяти максимум уваги.
Вадим Черній наголошує: паралельно з браком досвіду та хаосом в управлінні у 54-й бригаді сотні надійних і навчених солдатів і сержантів, офіцерів. Крім них, дехто зі старших лейтенантів може керувати батальйоном краще за полковника — «нова кров» ефективніша за досвід часів Холодної війни.
«Хоча у 54 ОМБр є прекрасні військовослужбовці, багато досвідчених ветеранів бригади. Але система за останні рік-півтора дуже змінилася в негативну сторону. І коли ти один, або твоя команда невелика, не завжди вдається щось змінити. Бо система намагається боротись проти цього», — додає полковник.
Багато хто з ветеранів бригади — обмежено придатні та старшого віку. Це кістяк, з яким можна працювати, проте він теж швидко «вигорає». Деякі звільняються, бо хочуть пожити цивільним життям вперше за десяток років. Відновлювати без них авторитет і злагодженість бригади важко. Так само важко й шукати надійних людей, які приноситимуть користь.
Вадим Черній перераховує, на що звертає увагу: аналізує, де військовий був, що пройшов, який має досвід, які позитивні й негативні моменти під час служби пережив. Якщо офіцер «з часів СРСР» — до аналізу додається досвід планування й організації військової науки.
«Був офіцер, неспроможний взагалі ні на що. Він був полковником і хвалився мені, що „у свій час ракети на Кубі пальмами накривав“. Казав, що я нічого йому не можу казати, бо в нього — „досвід“. Якщо він сидить на ключових посадах, успіху не буде».Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!